З-поміж претендентів на головне крісло обласного центру голова Івано-Франківської міської організації «Фронту Змін» Ігор Прокопів – чи не єдиний, хто може похвалитися реальним і успішним досвідом управління великими колективами й структурами. Він завжди був більше господарником і менеджером, ніж публічним політиком.

Депутат міської ради Ігор Прокопів не надто «світився» на трибуні чи біля мікрофона з політичними промовами, але це не завадило йому як директору «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за 14 місяців «підняти» підприємство-напівбанкрут з глибокої боргової ями й успішно провести опалювальний сезон 2009-2010 років.

Які виклики й проблеми чекають місто й нового мера у наступних 5 років і як з ними можна впоратися – в інтерв’ю «ГК» з Ігорем Прокопівим.

– Місто нерідко порівнюють з живим організмом. У якому, на Вашу думку, стані цей організм сьогодні? Хворий, критично недужий, більш-менш здоровий?

Франківськ як організм – у важкому стані. Зрештою, як і більшість міст в нинішній Україні. Причина очевидна: ми досі багато в чому «виїжджаємо» на радянському спадку. А в того спадку є дві недобрі складові: по-перше, він давно морально застарів, а по-друге, ще й добряче зносився. Бо нічого вічного немає, є термін експлуатації мереж, обладнання, споруд…

Отже, організм важко хворий, але не безнадійно. Місто потребує негайної терапії: для цього пора змінювати концепцію розвитку і реально виконувати її, а не балакати. Успішність лікування буде залежати від того, хто прийде до керівництва, як йому вдасться сформувати команду й організувати громаду.

– За які міські болячки треба братися в першу чергу? Де головні загрози?

Якщо по правді, все міське комунальне господарство – на межі техногенної катастрофи. Просто люди не задумуються чи воліють не задумуватися про це…

Візьміть газові мережі: протягом останніх років почастішали аварії і вибухи. Бо термін експлуатації газових мереж – до 40 років, і він закінчився. Не секрет, що на наших ГРП все обладнання з 60-70 років минулого століття. Його давно час міняти, але потрібні дуже великі кошти.

Якщо говорити про воду, маємо 53% втрат у мережах. Забираємо 60 тис. кубометрів води – і 30 тис. кубів щодня подаємо до помешкань. Половину втрачаємо по дорозі. За рахунок цих втрат під Івано-Франківськом вже річка підземна утворюється. Тому й підвали будинків затоплені.

Візьмемо тепло – щороку помітно зростає кількість поривів. Якщо минулого року було 102 випадки, то цього -152. Наступного може бути зо дві сотні. І ці речі вже мало залежать від суб’єктивних факторів, це – об’єктивна реальність.

З електричними мережами та сама ситуація. Наприклад, по вулиці Шевченка – ще польський кабель, разом з усією розводкою…

Дуже гострою є й проблема зношеності житлового фонду – чи йдеться про радянські, чи ще старі польські й австрійські будинки. Час уже робити ревізію й визначатися, що робити з будівлями. В Європі такі будинки час від часу капітально ремонтують, консервують стіни й фундамент, а середину повністю міняють на нову.

І пік цих проблем припаде саме на наступних кілька років, на каденцію обраного 31 жовтня міського голови.

Тому посада мера сьогодні – дуже важка штанга… Тих, хто живе ілюзіями, чекатиме велике розчарування. Маю на увазі і кандидатів, і депутатів, усіх, хто потрапить до влади, і самих мешканців міста. Ілюзій пора позбуватися.

Сьогодні треба «сапати» з ранку до вечора, усією командою. Передовсім – треба мати стратегію розвитку, розуміти, що нас чекає, до чого йдемо. Визначити найкритичніші точки, чітко поділити проблеми за важливістю і працювати. З громадою має бути дуже чесна й щира розмова. Має бути виписано, що робимо цього року, що – наступного… І – звіт за кожний період. Зрештою, люди й самі побачать результати.

Сісти й просидіти наступних 5 років, нічого не роблячи, не вийде.

– Місто здатне впоратися з цими викликами, скажімо, за одну мерську каденцію? Вистачить власних ресурсів?

Самотужки однозначно не витягнемо. У міському бюджеті дохідна й розхідна частини – впритул, профіциту нема. Бюджет розвитку – просто смішний.

Тому потрібні якісно нові підходи і з наповнення бюджету, і з використання коштів, і з залучення коштів у місто. Сьогодні потрібно витискати на всі сто: брати участь в усіх державних, урядових, обласних програмах, залучати інвесторів і внутрішніх, і зовнішніх.

Для цього міська влада має чимало важелів: місто встановлює орендну плату за землю і комунальне майно, може звільняти від сплати податку на прибуток, може запроваджувати пільгові режими… Але слід розуміти: якщо не створити чіткі зрозумілі правила гри й не працювати над приходом капіталу, то ми залишимося в тому ж жалюгідному стані. Це ще в кращому разі. Бо власних грошей не вистачить, їх просто нема.

Візьміть ті ж дороги. У Франківську щорічно збирають 10 млн. грн. транспортного збору, ще 3 млн. грн. закладає державний бюджет. На що вистачить цих грошей? На капітальне будівництво 2 кілометрів доріг. У Франківську – 196 км доріг. То що – будемо 90 років чекати на якісні дороги? Тобто нам сьогодні потрібен інвестиційний стрибок…

– Ви зустрічали в Україні, не за кордоном, приклади ефективного управління міською господаркою? Бодай спроби?

Звичайно, є такі приклади. І найближчий – це Львів. Я їздив туди, дивився, як функціонує ЖЕО, теплоенергетика, дорожнє господарство. Львів’яни серйозно додали за останніх чотири з половиною роки. Вони значно випередили Івано-Франківськ, хоча раніше все було навпаки. У Львові і з дорогами більш-менш впоралися: працюють 4 асфальтних заводи, дорожники ремонтують 20 км доріг у рік. Усі жеки – прибуткові. Послуги насправді надаються! Регулярно проводяться опитування мешканців щодо якості послуг. І якщо жек збитковий чи люди нарікають – начальника міняють негайно. Львівське теплокомуненерго – прибуткове, краще розраховується за газ. Цього року їхні тепловики поміняли 10 км труб. Також нарешті вирішили вічну для Львова проблему з водою.

Як бачимо, усе можна зробити, якщо працювати як слід. Ніякого чуда немає – є просто господарський підхід до справи й звичайна менеджерська робота. Бо хто такий мер? Менеджер, найнятий громадою для управління її майном.

– У разі перемоги з чого б Ви почали «лікувати» Івано-Франківськ – з мереж, доріг?

Ані з мереж, ні з доріг. Почав би з людей. Сьогодні треба створити команду з людей, які були б не просто добрими й слухняними виконавцями, а які б розуміли, що слід робити в місті, бачили шляхи і методи…

Щоб бути сьогодні ефективним, я переконаний, що міський голова повинен стати над політичним процесом і позиціонувати себе як господарник і управлінець, а не політик і член якоїсь партії. Взагалі, я прихильник погляду, що мер мав би бути позапартійним, однак за нинішнім законодавством кандидатів можуть висувати тільки партії.

Тому підхід має бути таким: політика – на другий план, партійні, особисті інтереси – вбік, понад усе – місто. Це основа, усе інше – похідне.

Розмовляв Андрій СОВА