Режисер: Пол Файг

У ролях: Мелісса МакКарті, Джейсон Стетем, Роуз Бірн, Джуд Лоу

Вибравшись із серіального рабства за допомогою дівчачої версії «Похмілля у Вегасі» і прихопивши в собою Меліссу МакКарті, на всі руки майстер Пол Фейг продовжує демонструвати впевненість – я, дітки, знаю, як знімати комедії про дівчаток, і збираюся займатися цим надалі. І фільм Фейга цікавий, перш за все, не сам по собі, а власне у світлі подальших планів автора, наприклад, поставити найближчим часом «жіночу» версію «Мисливців за привидами». Тому що чисті комедії – це зрозуміло, і навіть поліцейські комедії, а от як самовпевнений Реджі впорається з іншими жанрами? Ось і прикинемо.

Найбільш цікаве те, що хоч перед нами і комедія, але назва нас дійсно не обманює, як і назва канонічної шпигунської комедії «Правдива брехня», а у цих фільмів багато спільного. Сюжетно це класичний шпигунський бойовик, не тупіший від останнього Бонда, хіба що в автора тут пафосу менше, а у персонажів його, навпаки, хоч відбавляй – комедія ж. Зрозуміло, що за власне шпигунську частину тут відповідають Стейт і Ло, тоді як на частку МакКарті звично припадають гендерні стереотипи і данина її зайвій вазі. І поки агент Купер (фанати «Твін Пікса», не лякайтеся, просто так звати головну героїню) зітхає в навушнику Джуда Ло і бігає за чаєм, кіно перетворюється на таку собі класичну пародію, граючи радше на полі недавнього шедевра на ім’я «Кінгсмен», тільки набагато слабше. Ну, тобто смішно, але не гомерично, а знято зграбно, але не дуже. І сподівання на щось більш-менш гідне у вигляді прийдешніх «гостбастерок» тануть з кожною хвилиною, і глядач поглядає на годинник.

Все різко змінюється з виходом героїні в оперативний простір. Якщо спочатку і ця історія не вселяла довіри – велелюбний італієць, раптове камео Вєрки Сердючки (це в нашому залі пожвавилися, а за океаном сміх був, скоріше, через те, що Мелісса МакКарті зустріла живу пародію на саму себе), тривіальний жарт про «тепер ти котятниця» і т.д., то раптове одкровення полягає в тому, що і Пол Фейг вміє зі смаком знімати екшн, не забуваючи вчасно пожартувати, і дублери, та й сама Мелісса МакКарті з задоволенням беруть в них участь, теж не забуваючи вчасно пожартувати. Не минає й кількох хвилин, як актриса чудово вживається в нове для себе амплуа «останньої героїні бойовика» і тут же починає, на загальний подив, обігравати в кадрі не тільки хлюста і позера Ло, але і Стейтама, який прекрасно почуває себе в цьому жанрі і собаку з’їв на екшені, в тому числі комедійному. Тут же куди вправніше вписується в сюжет італійський донжуан, мстиво відсуваючи убік гарненьку Баккарін, а складносурядні лиходії зі своїми жінками взагалі опиняються на задньому плані. У кадрі ж безперервно панує МакКарті з подругою. Те, що починалося як сексистська комедія, до кінця п’єси, навпаки, перетворюється на комедію про самовдоволених альфа-самців, поки справжні шпигунки роблять свою нелегку справу, попутно три рази переодягнувшись. Якщо в такому ж дусі будуть зняті нові «Мисливці за привидами», то такий римейк можна буде тільки вітати.

ФЕЛІНСЬКИЙ