24 серпня 2019 року вперше за кілька років у святкуванні Дня Незалежності було кілька головних подій. І це розшарування виглядає доволі тривожним в умовах гібридної війни Росії проти нашої держави, якій поки що не видно кінця.

Заходи за участю Володимира Зеленського на Майдані Незалежності у Києві не відзначалися велелюдністю. Незвично було бачити не заповнений людьми Хрещатик, хоча ситуація виправилася доволі швидко, проте без участі президента. Сигнали, закладені Аланом Бадоєвим до сценарію свята, можна оцінювати по-різному, проте їм однозначно забракло чіткості сприйняття, без додаткових тлумачень.

Сам шостий президент проголосив цікаву промову, у незвичному для глави держави форматі. На Банковій говорять, що Володимир Зеленський активно долучається до написання власних промов, і цей досвід можна назвати вдалим. Є лише одне вагоме «але»: глава держави не наважився згадати Росію у хоча б мінімальному негативному контексті.

Цю нерішучість своєрідно компенсували учасники Маршу Захисників. Десятки тисяч людей, у першу чергу – ветеранів бойових дій на Донбасі, без політичних прапорів та без участі топ-політиків, продемонстрували Україні та світу, що їм потрібна перемога, а не просто мир. Реакція киян та гостей столиці на марш була однозначно позитивною, а сам факт його проведення став потужним сигналом для тих, хто намагається говорити про долю України без її участі.

Україна вступила у новий, дуже непростий рік власного незалежного розвитку. Зовнішньополітична кон’юнктура для нашої держави не дуже сприятлива, тому питання внутрішньої консолідації стоїть, як і раніше, гостро. Можливо, навіть гостріше, ніж 5 років тому, коли усвідомлення загрози мільйонами українців було напрочуд реалістичним.

Євген МАГДА