Івано-Франківськ – маленьке і зручне місто, але останнім часом переповнене автомобілями. Щоб вирішити цю проблему, популяризують велосипедний рух, створюють велодоріжки, все більше вулиць перетворюють на пішохідні зони. Чи задоволені такими змінами мешканці Івано-Франківська і які перспективи у цьому напрямку існують для міста, дізнавався «Галицький кореспондент».

Для авто чи для людей?

Як інформує Головне управління статистики в Івано-Франківській області, станом на 1 січня 2019 року в місті проживає 236,6 тисячі осіб. Усіх їх умовно можна поділити на автомобілістів та пішоходів. Їхні думки стосовно пішохідних зон у місті різняться.

Так, іванофранківець Андрій Жукович каже, що йому було зручніше, коли  вулиці Лесі України та Міцкевича не були пішохідними. «Я живу в районі вокзалу, а працюю на вулиці Гетьмана Мазепи. Раніше поїздка на роботу займала сім хвилин, тепер – приблизно двадцять. От для чого мені та пішохідна зона? Від цього є тільки один плюс: в центрі Франківська красиво, і все», – вважає він.

На його думку, перед створенням пішохідної зони варто добре подумати, куди ж їхатимуть машини. «Тепер вулиці Франка та Лепкого – це суцільний затор. А там школи, тобто діти тепер дихають вуглекислим газом», – підсумовує Андрій Жукович.

Ще один водій з Івано-Франківська, Віктор Стручков, каже, що у місті не  продумана логістика напрямів та система паркування.

«Як водій вантажівки міжнародного напрямку, я побував у 14 країнах та в декількох сотнях міст і містечок. На мій погляд, в Івано-Франківську слабо продумана логістика напрямків та повністю провалена система впорядкування паркінгів. Є, звісно, і позитивні моменти: зміна напрямків руху на вулиці Івана Франка, встановлення світлофорів та острівців безпеки. Наприклад, з вулиці Целевича зручно повернути ліворуч. Водночас існує безлад на перехресті Північного бульвару та вулиці Довгої, бракує світлофора на вулицях Береговій та Набережній, потрібен двосторонній рух по вулиці Драгоманова або Дністровській», – зауважує Віктор.

Водійка з Івано-Франківська Надія Гатало розповідає, що автівкою в центр старається не їздити, бо місто маленьке, його можна перейти все за якихось сорок хвилин.

«Нові автобуси забезпечують потребу кудись доїхати, вони комфортні і недорогі. Якщо потрібно кудись поїхати у справах,  то проблем із платними парковками немає. От наприклад, на вулиці Грушевського їх досить, навпроти будинку адміністрації у дворі також є. Безкоштовних, звісно, не вистачає, але зони для паркування повинні приносити дохід», – вважає Надія.

Вона категорично проти відкриття для проїзду транспорту площі Міцкевича та вулиці Лесі Українки. Мовляв, тепер ця територія стала затишною, зеленою частиною міста. Тут приємно пройтись, випити кави, погуляти з дітьми.

На думку відомого франківського художника Ігоря Роп’яника, потрібно звикати до того, що в місті з’являються пішохідні зони, адже вони – для всіх.

«Ми часто говоримо: “Місто для людей”. Та чи не найбільшою проблемою для цих людей і міста в цілому стають автомобілі, які “не мають як проїхати” і яким “нема де припаркуватися”. Їздили європейськими містами? Бачили їхні пішохідні зони? Вони є скрізь, доводилося намотувати кола, шукаючи місце для паркування. Скрізь до цього звикли й ставляться з розумінням. Адже автомобілісти, які живуть у місті, теж бувають пішоходами. Не хочуть цього зрозуміти хіба ті, хто, придбавши омріяне авто, не уявляє, як це залишити десь свій скарб і пішки пройти 200-300 метрів. Йому ж обов’язково треба довезти своє тіло під самий базар чи під вікна свого офісу», – зауважує чоловік.
Ігор Роп’яник каже, що сам багато років уже за кермом, але жодних проблем через створення пішохідних зон не відчуває, бо намагається в місто взагалі не їхати власним транспортом.

«Якщо виникає необхідність проїхати з будь-якої точки міста в іншу – немає жодної проблеми. Створення пішохідної зони на вулиці Лесі Українки, на яку дехто нарікає, жодним чином не вплинуло на міський трафік. Навпаки, у нашому невеликому місті з вузенькими вулицями і з перенасиченням автомобілями потрібно розробляти серйозні заходи щодо обмеження в’їзду вантажівок, виведення автостанцій із середмістя, будівництва автостоянок замість чергових торгових центрів, а також стимулювати розвиток велоінфраструктури так, як це робиться у європейських країнах», – підсумовує Ігор Роп’яник.

Володимир Радевич, житель Івано-Франківська, проектний менеджер, вважає, що потрібно загалом перекрити весь центр і зробити його пішохідним.

«У нашому місті вулиці відносно вузькі. Це круто і адекватно. Якщо взяти «циркуль» і провести від центру, яким умовно вважається Ратуша, до крайніх точок міста, то виходить в середньому 3,5-4 км. Відомо, що за транспортною пірамідою руху відстані від 0 до 2 км найкраще долати пішки, від 2 до 5 – велосипедом, від 5 і більше, залежно від потреб – громадським транспортом або таксі. Практика свідчить, що пішохідні зони сприятливо впливають на розвиток бізнесу: пішохід чи велосипедист має більшу схильність до імпульсивних покупок, ніж автомобіліст, бо йому треба спершу знайти місце для паркування, а це забирає час. Покупки – це податки. Податки – це багате місто. Наше місто взяло кредит, тож варто задуматися над тим, щоб закрити весь центр», – каже Володимир.

За його словами, людина, яка ходить багато пішки чи використовує щоденно велосипед, спалює жир, рідше страждає від серцево-судинних захворювань, економить кошти та дихає свіжим повітрям.

«Території, закриті для автомобілів, позитивно впливають на розвиток культурного середовища. Приклад – «стометрівка». Нема такого дня, щоб там не було музикантів чи художників», – зауважує Володимир.

Окрім того, пішохідні зони дають простір для розсадки зелені, а це впливає на мікроклімат міста і комфорт, адже вулиці із деревами на кілька градусів прохолодніші.

У дослідженні Єна Гела «Міста для людей» йдеться про те, що покращення умов для пішоходів підвищує якість життя. Респонденти цього дослідника відзначали, що надають перевагу жвавим вулицям, на яких цікавіше гуляти і почуваєшся безпечніше.

І це тільки початок

Директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Михайло Смушак каже, що пішохідні зони у пріоритеті розвитку міст у багатьох країнах. Над цим тепер працюють і в Івано-Франківську.

«Коли ми почали робити вулички європейського типу, нас не всі розуміли, дехто досі просить відкрити рух по Лесі Українки та Міцкевича. Хоча саме ця вулиця – приклад затишку та комфорту в місті», – розповідає Смушак.

На сьогодні є ще декілька таких проєктів. Серед них – на вулиці Гетьмана Мазепи.

«Якщо його вдасться реалізувати, ми вдихнемо нове життя у цю вулицю. Зробимо так, щоб туди хотілося йти погуляти, посидіти на лавочках, поспілкуватися. Адже наразі цю вулицю люди стараються швиденько пробігти. Думаю, відтинок від Гурика до Гординського цього року ми зробимо. Будемо звужувати дорогу, додамо озеленення. І це стане ще одним європейським куточком», – зауважує Михайло Смушак.

Головний комунальник міста проти будівництва паркінгів у центральній частині. Каже, що центр має бути пішохідним місцем, без автомобілів.

«Цього року ми ще хочемо зробити вулицю Крушельницької біля філармонії, на неї ми вже провели тендер. А ще є готовий проект вулиці Курбаса. Також довкола Ратуші, вважаю, взагалі не повинно бути машин. Не треба було дозволяти робити там зону для паркування», – зауважує Михайло Смушак.

…Хтось до пішохідних вулиць тільки звикає, а хтось уже насолоджується відсутністю автомобілів у центральній частині міста. Хоча в Івано-Франківську кожен може знайти свою ідеальну зону, просто потрібно вміти шукати.

Ріта БОДНАР