Днями

РТУТЬ

Знайомий розповів.

– Хату нещодавно зняв. На сходовому майданчику прямо навпроти квартири вечорами регулярно збирається компанія підлітків – галасують, матюкаються, палять – словом, тусуються. Мені їм зауваження робити якось не випадає: вони ж місцеві, а я квартирую. Терпів тиждень, терпів два. Потім придумав. Повісив у під’їзді оголошення: “Увага! Вчора на площадці третього поверху була розлита ртуть! Винуватці притягнуті до відповідальності. Заходи з дезактивації проведені. Наполегливо рекомендуємо мешканцям, щоб уникнути вдихання залишкових парів ртуті, не затримуватися при проходженні даного поверху. Просимо вибачення за незручності. Санепідемстанція.” Підлітки все-таки в курсі, що ртуть отруйна. П’ятий день в під’їзді тиша…

Якось

КУЩІ

Мама і її доросла донька повертаються з дачі, йдуть полем до маршрутки. Мамі захотілося по маленькому, вона шукає кущі. Кущики є, але їх мало і рідкі якісь. Вона лізе в них задом, а дочка її коригує, обидві при цьому кричать. “Видно?” – “Так, так, видно, трохи далі”. Мама, жінка, до речі, надзвичайно огрядна, з приємними, хоч і величезними формами, задкує далі в кущі. “Видно?” – “Так, так, давай ще!” Вона задкує ще, і ще, і ще. Нарешті, дочка жестом дає добро – починай! Та присідає і справляє потребу. Коли вона вже встала, полегшено натягуючи труси, ззаду пролунав голос: “Добре, що не в келішок…” Жінка обернулася, і перед нею постала картина: три мужики, розмістившись зі склянками на травичці, заніміло спостерігали, як на їхню скатертину-самобранку з кущів невблаганно, як бульдозер, керований далеким бригадиром, насувається неосяжна жіноча дупа.

Колись

ПРАВДА

Молодята домовились, що будуть говорити одне одному лише правду, якою б гіркою вона не була… Ось чоловік поїхав сам відпочивати в санаторій. Їде в поїзді назад додому і думає: “Який я вірний чоловік! За 24 дні навіть не глянув на жодну жінку!” В цей час з верхньої полиці раптом звішується витончена ніжка. Hе втримався хлопака – помацав за п’яточку. Hіжка не сховалась. Осмілів він, помацав вище, потім ще вище, ще вище… Загалом, на пеpшій же станції зійшли вони з поїзда, зняли номеp в готелі. І все завеpтілось… Потім чоловік думає: “Треба ж якось повідомити додому пpавду. А то вона чекає, хвилюється. І шле він дружині есемеску: “Їхав додому, підвеpнулась нога, лежу в ліжку, обіймаю, цілую. Твій чоловік”.

І взагалі…

Одного Вчителя запитали:

– Що таке любов?

– Повна відсутність страху, – відповів він.

– Чого ж ми боїмося?

– Любові.