У селі Космач, що на Косівщині, наприкінці липня негода зруйнувала міст. Через сильні  опади влітку жителі трьох присілків – Андрійцева, Багна та Бані – залишились відрізаними не тільки від районного центру, але й від центру свого села. Єдине сполучення зі світом – залізна балка від моста, проходячи по якій, люди щоразу наражають себе на смертельну небезпеку.

Що планує робити місцева влада та чи встигнуть відновити міст до зими, дізнавався «Галицький кореспондент».

Балансувати – між життям і смертю

Дорогу із центру села Космач Косівського району, що веде до моста, який з’єднує три присілки – Андрійцева, Багна та Бані, важко назвати дорогою: восени, у сезон дощів, болото – по коліна. Сільські жінки жартують, що вже й забули, як це – носити туфлі на підборах. Гумові чоботи – єдиний порятунок місцевих від болота і бездоріжжя.

Окрім того, на шляху до трьох присілків ледве можуть розминутися два транспортні засоби. Необережний крок вбік – і можна злетіти з високого берега в річку.

Подолати кілька сотень метрів бездоріжжя легковим автомобілем майже неможливо. Найпопулярнішим і найбезпечнішим засобом пересування у місцевих на тому боці залишається підвода.

У таких спартанських умовах доводиться з дня на день виживати космачанам у присілках Андрійцева, Багна та Бані. Вони кажуть, що вже звикли…

Але цьогорічні дощі влітку наробили людям ще більшої біди: в останні дні липня негода зруйнувала міст. Місцеві, які живуть у трьох присілках, залишилися відрізаними від центру села. Єдина пішохідна артерія – довга залізна балка. Це все, що залишилось від моста… І щоразу, проходячи по ній, людям доводиться балансувати, як на жердині, між життям і смертю, бо внизу, за кілька метрів – бетон, який раніше слугував укріпленням берега, та велике каміння.

Ті, хто боїться щоразу випробовувати долю, переходять через річку Багнець вбрід. «Краще дійти додому з мокрими ногами, ніж не дійти зовсім», – іронічно жартують мешканці присілків Андрійцева, Багна та Бані.

Виносили з хати останню копійку

Жителі трьох присілків розповідають, що проблеми з мостом до центру села почалися ще десь із 2001 року. Найбільше лиха наробила велика вода у 2008 році.

Василь Рибчук, місцевий мешканець та депутат, каже, що кілька разів своїми силами і коштами доводилося рятувати тепер уже повністю зруйнований міст. Космачани гуртувались: самостійно укріпляли береги, робили «кашиці» – дерев’яну загату, укладали на мості дошки та робили поруччя. Бувало, що жителі присілків працювали місяцями, занедбували свої домашні справи, витрачали останню важко зароблену копійку на дерево, аби врятувати єдине сполучення зі світом.

Василь Бербеничук, який мешкає у присілку Багна, із сумом дивиться на залізну балку. Раніше, кілька років тому, пригадує він, понад три тижні він важко трудився, щоб зберегти цей міст. Сам тоді пожертвував на його відновлення 4,5 тисячі гривень. «Люди давали останню копійку, навіть на хліб не лишали», – каже чоловік.

Та зараз це в минулому… Велика вода знову понесла за собою людську працю та важко зароблені гроші…

А як зимувати?

Зараз для космачан, які мешкають у трьох відрізаних від світу присілках, вибратися у центр Космача – справжній подвиг.

Жителька присілку Бані Марія Геник каже, що після того, як негода зруйнувала міст, буває в центрі села два рази, а то й раз на тиждень, щоб купити на базарі (торговиця працює у понеділок) необхідні продукти та речі для побуту, бо, на жаль, на жодному з трьох присілків немає магазинів. А після покупок жінці доводиться із важкими пакетами у руках повертатися додому, балансуючи при цьому на залізній балці. «Іншого виходу немає. Куди ж підемо? Ось люди вже протоптали стежку», – говорить пані Марія.

По залізній жердині доводиться переходити і дітям, але тільки за руку із кимось з дорослих. Часто мами несуть дітвору на руках. Руки трусяться, але що робити?

У присілку Бані розташована школа І-ІІ ступенів, де навчається приблизно п’ятдесят тутешніх дітей. Місцева жителька Марія Зизачук розповідає, що вчителі змушені кожного дня ходити залізною балкою, аби прийти на роботу. «Вчителям погано, нам погано – всім погано…» – зітхає жінка.

Через зруйнований міст потрапити у відрізані три присілки не зможуть ні медики, ні пожежники. Місцеві мешканці не знають, що робитимуть далі, бо осінь принесе дощі, а невдовзі – зима. Переходити по залізній балці, коли випаде сніг, буде вкрай небезпечно. Є ще можливість добратися вбрід через Багнець, але після осінніх дощів вода в ріці буде по коліна або й вище. Взимку, коли річка замерзне, треба буде вважати, щоб під ногами не проломився лід. Траплялося, згадують мешканці, що на перший погляд міцна крига не витримувала воза із кіньми. Худобу ледве вдавалося врятувати.

А що ж місцева влада?

Космачанин та депутат округу Василь Рибчук не тільки допомагав власним коштом відновлювати тепер зруйнований міст, але й неодноразово звертався до місцевої влади, вимагаючи провести берегоукріплювальні роботи, але його не чули.

Голова Космацької ОТГ Дмитро Бербеничук запевняє: робить все, що в його силах. За його словами, міст, що веде у три присілки, цьогоріч негода руйнувала «в три етапи»:  вода завдала перших ударів наприкінці липня, потім – через місяць, а остаточно міст завалився 4 вересня. «Я одразу повідомив про все обласній владі. Там відповіли, що візьмуть до уваги, але коштів на все не вистачає», – сказав він.

За підрахунками голови ОТГ, щоб відновити міст і укріпити берег, треба близько 400 тисяч гривень. У бюджеті громади таких коштів немає.

«Звертався я й до голови Івано-Франківської ОДА Дениса Шмигаля, і до Марії Савки, яка  на той час була першою заступницею. Поки що все тихо… Чекаємо сесії Івано-Франківської обласної ради. Якщо гроші дадуть, то добре, якщо ні – то будемо шукати альтернативи, щоб все виправити… Домовилися вже із місцевими лісниками, щоб виділили лісу, аби облаштувати на місці зруйнованого моста тимчасову переправу… У селі біда не тільки з цим мостом, але й з іншими, цього року негода руйнує все. А без підтримки вищого керівництва нічого не зможемо вдіяти», – додає він.

Молодь тікає

На присілках Андрійцева, Багна та Бані через злощасну негоду та зруйнований міст залишилися відрізаними від світу близько сорока сімей – приблизно вісімдесят людей.

Місцеві розповідають, що раніше у цих трьох присілках ледь не у кожній хаті проживала багатодітна сім’я. З часом молодь почала масово втікати у пошуках кращої долі: хтось перебирався жити у центр села, хтось виїхав у сусідні села та у великі міста – Івано-Франківськ, Чернівці… Чимало хат тепер пустують, лише зрідка, як хтось приїде в гості, з комина йде дим.

Крім зруйнованого моста, що з’єднував присілки із центром села, тут є ще три переправи в аварійному стані. Місцевим раніше також доводилося їх ремонтувати: вкладали у цю справу власні сили і кошти. Але потроху люди зневірилися, бо влада досі ніяк їм не сприяла.

А нещодавно виникла у космачан ще й проблема з електропостачанням. Скаржаться, що навіть не можуть підзарядити мобільні, бо в розетках не 220 вольт, а всього 140-160. Неодноразово зверталися за допомогою в «Прикарпаттяобленерго» і нарешті отримали від енергетиків відписку: мовляв, скоро все виправлять. Люди знову готові чекати…

Марія ГРИЦКІВ