Більшість роботодавців неохоче беруть до себе в компанію працівників, яким більше 45 років. Хоча якраз у цьому віці майже третина людей є безробітними. Проблема існує – як і люди, які намагаються її розв’язати.

«Наново»: навчання після 45

Проєкт «Наново. Навчання після 45» є спробою знайти якісні рішення для боротьби з трудовою дискримінацією в Івано-Франківську та Калуші. Він складається з чотирьох навчальних програм для людей віком 45+ та 65+. Це базовий курс з ІТ-освіти для тих, хто має початкові навички роботи з комп’ютером, серія майстер-класів з живопису та колажування, серія тренінгів з основ критичного мислення та розпізнавання маніпуляції в рекламі і політиці, а також майстерня столярного ремесла.

Для участі в цих навчальних програмах запрошуються люди у віці 45+ та 65+, але не тільки: для забезпечення обміну досвідом між поколіннями 20% місць зарезервовано за учасниками та учасницями, молодшими 45 років. Участь в усіх навчальних програмах є безкоштовною.

Представниця правління «Інша освіта», координаторка проєкту «Наново» Альона Каравай пояснює, що в нашому суспільстві існує культ молодості. Більшість представників великого і середнього бізнесу роблять ставку саме на молоді кадри, зі сцен та екранів з нами все рідше говорять люди старшого віку, а непрестижність природного процесу старіння диктує приховувати фізичні сліди віку будь-яким способом.

Це веде до (само)ізоляції значної групи людей та до ще більших втрат для всього суспільства, яке недоотримує цінний досвід, знання та пам’ять. Представники великого і середнього бізнесу здебільшого прагнуть найняти на роботу молодих людей. А дослідження говорять про майже третину безробітних у віці 40+. Ця проблема існує, але її замовчують.

«Ми вирішили зробити декілька серій майстер-класів. Допомагатимемо людям виражати свої ідеї через візуальну складову», – каже Анна Потьомкіна, кураторка галереї  «Асортиментна кімната», координаторка мистецької освіти в проєкті «Наново».

Мистецтво як терапія

2, 3 та 4 жовтня в Івано-Франківську пройшла серія мистецьких майстер-класів від Євгена Самборського. Відомий франківський художник, який нині мешкає у Києві, приїхав до рідного міста в рамках мистецької програми проєкту «Наново».

«У мене виникла ідея попрацювати з цими людьми і запропонувати їм намалювати картини, які б вони змогли повісити у себе вдома чи на роботі, – каже Євген Самборський. – Це можливість спробувати для себе щось нове. Адже люди переважно малюють досить рідко – більшість із них востаннє малювали у школі. А малювання можна розглядати як терапію, як творчий процес, що добре впливає на особистість, розкомплексовує і дає можливість повірити в те, що ти можеш щось створити».

Ідеєю цих занять стало створення індивідуальних мистецьких витворів через дослідження власного житла. Учасникам треба було подумати про місце, де буде висіти їхня картина, і спробувати створити арт-об’єкт для цього місця. Вони показували Євгенові фотографії своїх квартир чи офісів, і митець підказував, що саме і чому пасуватиме до їхніх інтер’єрів.

«У деяких людей із групи було враження, що я вчитиму їх малювати. Але за три дні це неможливо зробити, тож такого завдання в мене не було. Хоча ми поставили натюрморт, і ті, хто мав таке бажання, просто його перемальовували. А інша частина групи намагалась працювати більш творчо, вони створювали картини, які диктувала їм фантазія, або надихалися різними фотографіями», – додає Євген Самборський.

Набором групи і комунікацією з учасниками мистецької програми «Наново» займається співкоординаторка проєкту Наталя Петрейко. Вона розповідає, що українці після 45 років почуваються виключеними ледь не з усіх сфер життя. А мистецтво стає для них непоганим засобом проявити себе.

«Ми вирішили спробувати започаткувати навчання для людей цього віку. Ми хочемо показати їм, що навчання протягом всього життя – це важливо, а можливості для цього завжди можна знайти. Після завершення програми ми все це проаналізуємо і продовжимо діяльність. На ІТ-курси записалось близько 25 людей, а до нас на мистецьку лінію прийшло 15. Ми всіх попросили принести фотографії своїх квартир і уявити, яку арт-роботу вони там хочуть бачити. Євген спершу думав, що це буде абсолютно вільний простір для фантазії. Втім частина групи захотіла чітких інструкцій, що і як творити», – пояснює Наталія Петрейко.

Втілити свої мрії

Учасниця проєкту Оксана Шкурлей – домогосподарка. Вона зізнається, що створення картини стало для неї своєрідною терапією і такої терапії насправді бракує багатьом людям.

«Я не знаю, чи буду малювати далі, чи ні. Але це був той ковток свіжого повітря, який мені був потрібен дуже давно. Я рада, що мені пощастило сюди потрапити. Свою картину я завершу, скільки б часу це не зайняло. Адже хочу потім тішитися нею. У моїх дітей вже є великі сподівання щодо неї – вони постійно питають, куди це я ходжу і що там створюю. Тож хочу їх не розчарувати. Це класно, і в майбутньому я хотіла б ще неодноразово брати участь у таких ініціативах», – поділилася думками пані Оксана.

За словами 65-річної учасниці проєкту, пенсіонерки Ольги Томин, для неї це стало втіленням її мрії, адже раніше вона малювала картини лише у своїй уяві.

«Я хотіла чимось зайнятися, щось шукала і малювала картини лише у своїх мріях. І ось цю мрію вдалося реалізувати, а ще й до того ж поспілкуватися з хорошими людьми. Це радість, я просто-таки виставляю себе на п’єдестал. Мої діти дуже раді, що я тут, як і моя внучка – саме вона знайшла цей проєкт і мене сюди записала. Роки проходять, і я вже не в тому віці, щоб пропускати такі можливості – я уже прабабуся. Тішуся можливості щось створити і залишити нащадкам у своїй хаті», – каже Ольга Томин.

Не всі учасники встигли закінчити свої творчі роботи за три дні мистецької програми «Наново». Але люди пообіцяли як самим собі, так і Євгенові Самборському, що обов’язково завершать їх. А дехто планує продовжити малювати й надалі. Чим не заняття для тих, кому за 45?

Тарас ВОЛОШИН