Якось

ЛОРД

Був у мене один товариш на початку двотисячних, який мав звичайне ім’я Володя. На той момент він старанно зображував з себе такого собі олігарха-початківця. Не пам’ятаю, на чому конкретно він трохи піднявся на тлі менеджерів середньої ланки, але з тих пір, як він купив собі «Ауді» замість старенького «Фордика», чоловіка як підмінили. Правда, «Ауді» теж було стареньке. Вирішивши, що він досяг піку кар’єри, Володя почав любити все найкраще. Правда, те, що він вважав найкращим, було дуже своєрідним. То сорочку в турецький огірок купить, то перстені з позолотою на всі пальці, то починає курити справжню капітанську трубку. Словом, усіляко показував навколишнім, що є не якимось там середнячком, а респектабельним бізнесменом з вишуканим смаком. І ось на тлі всього цього Володя завів собі нову «тьолку». Розумієте, я за те, щоб жінок називали жінками. Але є деякі жінки, які все-таки більше «тьолки». Так ось, «тьолку» звали Ельвіра. Вона була прекрасна, як сорочка в турецькі огірки. Тільки в леопардових лосинах, окулярах “Тортіла” і туфлях на кілометрових підборах. На додачу до «тьолки» Володя отримав собачку, точніше, дрібну лупату дзявкалку на кривих ніжках і з вічним оскалом маленьких, як комарині хоботки, зубів. Дзявкалку звали, не важко здогадатися, Лорд. З усіх собачих чеснот цей Лорд мав виключно злісний характер. Я практично впевнений, що він був не менше, ніж черговою реінкарнацією диявола на землі. Найменший подразник, чи то телефонний дзвінок або музика, чи гучний голос, викликав у Лорда істерику з вереском, виттям і спробами покусати найближчий предмет. Іноді він голосно пердів і настільки сильно лякався свого пердіння, що ледь не непритомнів від жаху і власного гавкоту. Але, на жаль, Ельвіра ця дуже любила свого вдареного на всю голову вихованця і ніколи з ним не розлучалася. На час сексу з його господинею, за розповідями самого Володі, Лорда замикали в спеціальну скриньку з ґратами, де той зчиняв такий гавкіт і завивання, що, як зізнавався сам Володя, секс у нього вдавався не завжди, хоча раніше проблем із цим ніколи не було. І ось одного разу «тьолка» Володі, напевно, надивившись якогось кіно, попросила подарувати їй стрибок із парашутом. Володя навіть зітхнув з полегшенням, бо зазвичай як подарунки замовлялися брендові лахи з сусіднього ринку і ювелірні бронзулетки, що коштувало досить дорого навіть для такого завзятого олігарха, як Володя. І ось настав день ікс, Володя з Ельвірою сидять у вертольоті, який кружляє десь високо над землею. І тут звідкись лунає дикий вереск, інструктор мало головою стелю не пробив. Виявляється, кохання всього життя Володі взяла цього банькатого Лорда з собою. І тут відбувається сцена. Володя кричить, що Ельвіра – тупа вівця, інструктор кричить, що з собакою стрибати не буде, Ельвіра кричить, що без Лордика нікуди не полетить, а Лордик влаштовує такий пекельний треш, аж пілот кричить, що буде негайно екстрено сідати в чистому полі, щоб уникнути теракту. Пілотові спроби залишити кривоноге страховисько не увінчалися успіхом, тому що воно намагалося покусати всіх навколо, включаючи вертолітні ілюмінатори, і вп’ястися в палець інструктору. Володя став вимахуватись, що, мовляв, якщо стрибок не відбудеться, то він вимагає гроші назад, і це послужило заспокійливим каталізатором. А прізвище в інструктора було, до речі, Рабинович, тому гроші він віддавати не хотів. І ось картина маслом. Інструктор із прив’язаною до нього Ельвірою, до якої міцно зафіксований махнутий Лорд, роблять крок у безодню. За розповідями інструктора, політ виглядав так: Ельвіра, як і годиться людині, що вперше стрибає з парашутом, кричить благим матом, десь під нею на ультрачастотних хвилях розриває простір кілогерцами Лорд, який від невідомого страху прямо в польоті почав пісяти і какати одночасно. І ось вся ця кінетична конструкція, яка видає смертельні для всього живого звуки, наближається до землі. Кілька ворон впали вниз, припинивши політ від інфаркту, а в радіусі декількох кілометрів ще кілька днів не з’являлася жодна птиця чи комаха. Коли нарешті божевільний десант здійснив посадку, Лорд на диво замовк. Він просто дивився кудись у далечінь осклілими виряченими очима і мовчав. Треба сказати, що він більше ніколи так і не загавкав. Ніколи. Володя потім з цією Ельвірою розлучився і одружився з іншою дівчиною, у якої був кіт. Що було далі, я не знаю.