Якось

ІСПИТ

Одного разу до Ернеcта Резерфорда, президента Королівської академії, звернувся колега по медичну допомогу. Він збирався поставити найнижчу оцінку з фізики одному зі своїх студентів, а той стверджував, що заслуговує найвищого балу. Екзаменаційне питання було таке: «Поясніть, яким чином можна виміряти висоту будівлі за допомогою барометра?” Прилад для вимірювання атмосферного тиску дає різні показники на даху будівлі і внизу, за рахунок чого і вираховується висота. Але відповідь студента була такою: «Потрібно піднятися з барометром на дах будівлі, спустити барометр вниз на довгій мотузці, а потім витягнути його назад і зміряти довжину мотузки, яка й покаже точну висоту будівлі». Випадок був і справді складний, оскільки відповідь була абсолютно повною і правильною! З іншого боку, це був іспит з фізики, а рішення не мало нічого спільного з застосуванням знань у цій галузі. Резерфорд запропонував студенту спробувати відповісти ще раз. Давши йому шість хвилин на підготовку, він попередив його, що відповідь повинна продемонструвати знання фізичних законів. Минуло п’ять хвилин, але студент так і не написав нічого в екзаменаційному листі. Резерфорд запитав його, чому, але той заявив, що у нього є кілька шляхів вирішення проблеми і він просто вибирає найкращий. Зацікавившись, Резерфорд попросив хлопця якомога скоріше почати відповідати. Нове рішення звучало так: «Підніміться з барометром на дах і киньте його вниз, заміряючи час падіння. Потім, використовуючи формулу, обчисліть висоту будівлі». Тут Резерфорд запитав свого колегу-викладача, чи задоволений він цією відповіддю. Той нарешті здався, визнавши відповідь задовільною. Однак студент казав, що має ще кілька нетривіальних рішень, і його попросили розповісти їх. «Є кілька способів виміряти висоту будівлі за допомогою барометра, – почав студент. – Наприклад, можна вийти на вулицю в сонячний день і виміряти висоту барометра і його тіні, а також виміряти довжину тіні будівлі. Потім, склавши просту пропорцію, визначити висоту самої будівлі». – «Непогано, – сказав Резерфорд. – Є ще інші способи?» – «Так. Є дуже простий спосіб, який, я впевнений, вам сподобається. Ви берете барометр в руки і піднімаєтеся сходами, прикладаючи барометр до стіни і роблячи позначки. Порахувавши кількість цих позначок і помноживши це число на розмір барометра, ви отримаєте висоту будівлі. Цілком очевидний метод. Якщо ви хочете більш складний спосіб, – продовжував він, – то прив’яжіть до барометра мотузку і, розгойдуючи його, як маятник, визначте величину гравітації біля основи будівлі і на її даху. З різниці між цими величинами, в принципі, можна обчислити висоту будівлі. У цьому ж випадку, прив’язавши до барометра мотузку, ви можете піднятися з вашим маятником на дах і, розгойдуючи його, обчислити висоту будівлі по періоду прецесії. Та зрештою, – сказав студент, – серед безлічі інших варіантів розв’язання проблеми найкращим, мабуть, є такий: візьміть барометр з собою, знайдіть управителя будівлі і скажіть йому: «Пане управителю, у мене є чудовий барометр. Він ваш, якщо ви скажете мені висоту цієї будівлі». Тут Резерфорд запитав студента, чи той справді не знав загальноприйнятого рішення цієї задачі. Студент зізнався, що знав, але сказав при цьому, що ситий по горло школою і коледжем, де вчителі нав’язують учням свій спосіб мислення і де не завжди сприймають нестандартні рішення. А студент цей був Нільс Бор, данський фізик, майбутній лауреат Нобелівської премії…