«Денис Шмигаль поставив під сумнів компетентність керівника Укртрансбезпеки Олега Суковатого через низькі показники виявлених порушень щодо вантажівок з перевищенням вагових обмежень: “Мені з голови не виходили цифри, які Ви озвучили на минулій нараді. Я порівняв ваші дані з іншими і цифри дуже відрізняються. Так, наприклад, у Волинській області йдеться про сотні штрафів. Якщо немає транзиту в області, то може і Укртрансбезпеки нам не треба”.
Не довелося довго чекати, як вже на наступній нараді Шмигаль пригрозив Суковатому клопотанням про його звільнення. .. Всі ж інші поки чемно ходять на наради, виконують свої завдання та чекають, коли прийде їх час».
(http://firtka.if.ua, 11 листопада 2019 року)
У рік 7 527 [2019]. Прийшов того року в землі галицькій [час збирати], аки каміння розкидане, штрафи малі та великі, лупити мита і податі [різні], обдирати смердів беззаконних, аки липку, сорочку з них останню знімати, аки чиновників [некомпетентних] із престолів трансбезпечних, бо вже сто днів на посаді минуло, а все ще [тверезий], аки скельце в окулярах, був у хоромах білих князь галицько-[бурштинський] Дениско на прозвисько Фіскал Жорстокий та Немилосердний.
І приходили [чемно] до нього бояри служебні та різна челядь чиновницька, і дожидалися всі попід стінкою [покірно] участі своєї та всіляко компетентність свою з-під плащів на люди показували і користь [велику та малу] демонстрували.
Бував же на нарадах серед братії [чиновницької] воєвода трансбезпечний, лісовозолов та охотник на камази кар’єрні Олько Євгенкович на прозвисько П’ять Тисяч [Євро], що удень та вночі того року невпинно ганяв із вагою своєю великою, аки тягар [служби державної], битими та роздовбаними шляхами галицькими та все ніяк [не міг] упіймати фур-фурних коней срібногривих, що копитами діамантовими та [сорокатонними] шкоду велику на дорогах робили, підкови свої золоті, аки пера жар-птиці, у кишенях [трансбезпечних] губили та тьму штрафів приносили до казни княжої у землях [волинських та херсонських].
Коли ж бачив князь галицько-бурштинський Дениско воєводу сього [Олька Євгенковича] із вагою його надлишковою, пересувною та [вічно] пустопорожньою, то одразу закрепом мозковим боліти вельми починав, бо ніяк з голови його не виходили [цифри], і тужився він вельми через непрохідність таку і смутнів через відсутність транзиту [коней] недовпійманих та недоштрафованих. І щоб позбутися немочі сеї, наказав він [усім ловцям] трансбезпечним, щоб, коли упіймають вони нарешті якогось [гуцулика] лісовозного чи глиновоза кар’єрного, то сідлали його хутко, [попоною] чиновницькою накривали та зверху сідали обличчями новими та вагою своєю неміряною до землі [галицької] міцно притискали.
Та коли ж позалазила уся братія трансбезпечна [на коня] свіжовпійманого усім апаратом своїм розповнілим, з обслугою адміністративною та секретарками [з машиністками], то провалився він разом із вагою надмірною у тартари [на вічно], і звільнилася нарешті голова князя Дениска од думок [про цифри], аки престол трансбезпечний од воєводи свого Олька Євгенковича.
НОРВАКС