Деякі райони та міста Прикарпаття від закордонних інвесторів отримують мільйони. У деяких взагалі немає інвесторів, і місцева влада мало що робить для того, аби вони з’явились. А хтось старається, проте результат або незначний, або відсутній.

Землі немає, але Франківськ чекає

В Івано-Франківськ планує зайти новий іноземний інвестор. Мова йде про німецьку фірму «PAS», яка є підрозділом компанії «Prettl». Вона займе місце ТОВ «Тайко електронікс Юкрейн лімітед». Фірма спеціалізується на виробництві кабельної продукції для побутової техніки. «Ми з ними працюємо практично кожного дня. Вони дають запити, а ми їм – максимальну кількість потрібної інформації, щоб відбувся перехід від «Тайко електронікс» до нового інвестора і збереглись робочі місця», – пояснив начальник управління інвестиційної політики Ігор Попадюк.

Взагалі в Івано-Франківську бракує вільних земельних ділянок для інвесторів, проте є спадок від Радянського Союзу. Скажімо, на території 63-го котельно-зварювального заводу практично є 20 га землі. У цьому місці можна було б зробити непоганий індустріальний парк, проте завод належить Міністерству оборони України. Тобто завести туди інвесторів місто самостійно не зможе. На територію ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод», який теж займає понад 20 га землі, також можна було запросити інвесторів, але він – приватна власність. «Там організували приватний індустріальний парк, відповідно, треба домовлятись з власниками», – каже чиновник.

Є ще в Івано-Франківську такі старі підприємства, як «Позитрон», «Пресмаш», «Автоливмаш», але вони перебувають у поганому стані. Підприємства у Хриплинській промзоні, за словами Попадюка, також потребують великих капітальних вкладень. Тому інвестору легше побудувати нові потужності. Але у нашому місті це зробити ніде.

Наприклад, в Івано-Франківськ хотіла зайти компанія «Head». Їм сподобалось місто, проте фірмі треба було 10 га площі. На жаль, стільки вільної землі чиновники не знайшли, тому інвестор пішов у Вінницю.

Вирішувати цю проблему планують за рахунок створення ОТГ. Тоді ж можна буде знайти велику вільну ділянку на території сіл, які до неї увійдуть, і зробити там індустріальний парк.

Потенційним інвесторам часто наводять приклад «Тайко електронікс». Мовляв, завод пропрацював 10 років, і місто за власні кошти зробило до нього дорогу. «Ми готові допомагати і з пошуком робочої сили, і з довозом людей», – каже Ігор Попадюк.

Де ще бракує інвесторів

Голова Івано-Франківської ОДА Денис Шмигаль розповів, що загалом акціонерний капітал іноземних інвесторів станом на 1 липня 2019 року сягає понад 882,5 мільйона доларів. Найбільша частина цих коштів припадає на Івано-Франківськ – понад 490 мільйонів. Друге місце за кількістю інвестицій у Калуша – понад 251 мільйон доларів, третє – у Коломиї із понад 170 мільйонами доларів інвестицій. Щодо районів, то у ТОП-3 входить Рогатинський, Калуський та Тисменицький райони. Мало іноземних інвестицій в Галицькому районі – 336 тисяч доларів, в Снятинському районі – 403 тисячі доларів та в місті Болехові – 782 тисячі доларів. Є місця, де іноземні інвестиції взагалі відсутні. Мова йде про Косівський район, Городенківський район та місто Бурштин.

За словами Шмигаля, Івано-Франківщина має значний потенціал щодо залучення інвестицій. Наприклад, північна частина області зорієнтована на промисловість – машинобудування, енергетика, нафтова та хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів. Південна частина області – ідеальний варіант для інвестування в туристичну галузь, оскільки щорічно Прикарпаття відвідує понад два мільйони туристів.

У Долині ще в лютому 2014 року створили індустріальний парк. Проте міський голова Долини Володимир Гаразд каже, що в роботу його так і не вдалось запустити. Мовляв, спершу почалась війна й інвестиційний інтерес до України впав. Та й тепер він залишається на не дуже високому рівні. «До нас зверталось багато компаній. Але виявилось, що у наш парк, площа якого була майже 30 га, мала б зайти одна девелоперська компанія, яка б потім давала територію дрібним фірмам. 30 га – це дуже велика площа. Зайти на таку територію може тільки серйозний інвестор. У наших умовах це практично нереально», – пояснює Гаразд. 

Саме тому цьогоріч у Долині вирішили зменшити індустріальний парк до мінімальних розмірів – 15 га. Решту території розділили на дрібні ділянки, які окремо пропонують інвесторам. «І це набагато цікавіше. Площа менша, і є більше охочих її зайняти», – наголошує голова Долини. Наразі інтерес виявила одна данська компанія.

За словами Володимира Гаразда, однією з великих проблем для створення індустріальних парків є недосконале законодавство. Закон мав би передбачати суттєві пільги для інвесторів, які заходять у парки, але їх немає. «Відповідно, статус індустріального парку не дає особливих переваг для інвесторів», – каже долинський голова.

Умови для інвесторів створені і в Бурштині, проте їх там ще немає. Міська голова Бурштина Роксонала Джура пригадує, що індустріальний парк площею десь у 32,7 га у них намагались зробити давно. На жаль, у цьому їм відмовили, і офіційно ця земля не є промисловим парком для підприємців. У 2017 році до Бурштина приїхали представники німецької компанії «Leoni», які шукали близько 20 га землі. «У 2018 році вони почали працювати з цією земельною ділянкою і робили все для того, щоб почати будівництво заводу на 2500 робочих місць», – пригадує Джура. У травні 2018 році «Leoni» заморозила роботу у Бурштині. Аргументували таке рішення великим відтоком кадрів на заводах у Стрию та Коломиї. Проте до сьогоднішнього дня влада міста не має від компанії офіційної відмови від землі. Тому її і далі намагаються остаточно завести в Бурштин. «Ми маємо земельну ділянку, надіємось на повернення німців та запрошуємо інших інвесторів», – каже Роксолана Джура.

Денис Шмигаль обіцяє, що Бурштин свого іноземного інвестора дочекається. Мовляв, це хороший регіон, дорога там добра і, що важливо, там є Бурштинський енергетичний коледж, який можна переорієнтувати на підготовку тих спеціалістів, які найбільше потрібні інвесторам.

Проблеми і їх вирішення

«Є різні ризики того, що інвестори можуть відмовитись заходити в те чи інше місто. Перша проблема – трудовий ресурс. Якщо нема кому працювати, то і землі не треба, і комунікацій, – каже Шмигаль. – Друга проблема – місце розташування. В економічній теорії існує два підходи до розміщення виробництва: ближче до трудових ресурсів або ближче до сировини. Інвестор, залежно до того, що йому цінніше, обирає місце. Якщо це кар’єр – його не зробиш у центрі міста, а швейну фабрику – за містом».

На думку голови ОДА, в Косівський район не заходять закордонні інвестори, бо там нема мостів та доріг. Мовляв, інвестор не хоче їхати туди, де немає інфраструктури. Бо як він буде доставляти сировину, матеріали і вивозити готові товари, якщо фура проїхати не може?

Інвестори йдуть туди, де їх чекають і створюють відповідні умови. Їм треба показувати статистику: скільки людей є, де є вільна земля, де вона розташована, які є мережі для підключення. «Важлива наявність необхідної потужності електроенергії. От приходить інвестор і каже, що треба 15 мегават електрики. А в радіусі 100 кілометрів такої точки підключення нема. То йому треба, наприклад, заплатити ще 18 мільйонів доларів, протягнути собі високовольтну лінію, поставити трансформатор», – пояснює голова ОДА.

Щоб залучити якомога більше іноземців на Прикарпаття, в області планують взятись за ремонт та будівництво мостів і доріг. Також хочуть створювати інвестиційний паспорт, у якому показуватимуть можливості, земельні ділянки, подаватимуть фінансові показники тощо.

Також обласні керівники домовились про співпрацю із  ЄБРР, з Американською торговельною палатою, з Європейською Бізнес Асоціацією тощо. Через них планують затягувати інвесторів на Прикарпаття. «Вони працюватимуть як агенти впливу. Якщо їх запитають, куди заходити, ті мають казати – в Україну. Але нам треба максимально про себе заявити і пояснити, що в нас є і кого ми чекаємо», – наголошує Денис Шмигаль.

Людмила ОЛЕНЮК