Захоплені майже рік тому українські військові кораблі повертаються додому. Проте радість від цієї події не повинна закривати собою очевидні факти.

Повернення Росією МБАКів «Бердянськ» та «Нікополь» та буксиру «Яни Капу» – далеко не жест доброї волі, а виконання припису Міжнародного морського трибуналу у Гаазі, який видав відповідний документ ще у травні цього року. Кораблі повертаються якраз напередодні початку розгляду цього питання по суті, і Кремль у такий спосіб хоче перехитрити не так експертів та дипломатів, як пересічного громадянина на Заході.

Росії не подобаються дії українських військових кораблів у Азовському морі (нагадаю, що після конфлікту навколо острова Коса Тузла воно у 2003 році стало внутрішнім морем Росії та України, тобто обидві держави керують допуском туди іноземних військових кораблів). ВМС України заважають свавільному огляду вантажних кораблів, які прямують до Маріуполя та Бердянська. Не варто дивуватися, що агресори випатрали електроніку захоплених ними катерів – практика нівечення техніки, яка передавалася Україні, апробована Росією ще у 2014 році.

Кремль намагається через формальне виконання приписів Міжнародного морського трибуналу продемонструвати Німеччині та Франції власну договороспросможність та створити позитивний інформаційний привід для Володимира Зеленського. Кораблів для цього, поза сумнівом, Путіну не шкода, хоча його мета – підкорення України – не змінилася.

Що стосується реакції України, то кораблі, які повернулися додому, мають якомога швидше розпочати несення служби. Можливо – здійснивши запланований рік тому перехід до Маріуполя, хоча нове командування Генерального штабу і заявляло, що не готує подібних дій. Раніше за екіпажі на борти МБАКів та буксиру мають піднятися слідчі ДБР, адже ця структура проводила допити колишніх полонених моряків стосовно порушення законодавства керівництвом України. Нагадаю, що у «Бердянська» та «Яни Капу» у листопаді 2018 року були пошкодження, спричинені діями російських піратів. І про це забувати не можна.