Коли саме Юрій Довган почав цікавитися військовою уніформою та зброєю різних народів, він уже й сам точно пригадати не може. Каже, що ця тема була цікавою йому з глибокого дитинства. У першому класі тато подарував йому книжку про армію, а раніше він просив дідуся розповідати про різні погони, петлиці, знаки розрізнення у війську. А ще просив маму малювати солдатиків, але з двома умовами: щоб штани були заправлені в чоботи і щоб була каска.

Тепер пан Юрій – доцент кафедри історії та джерелознавства і кандидат історичних наук. Він розробив і читає студентам декілька спецкурсів. «Можна сказати, що я просто реалізовую свої дитячі мрії», – зауважив історик.

Юрій Довган зазначає, зараз він 80% свого часу досліджує уніформи, а на зброю витрачає тільки 20%. Для цього доводиться багато читати – вивчати інформацію з Інтернету та праці різних науковців. Задумувався і над тим, щоб написати свою книгу. Але вважає, що це має робити абсолютний професіонал. «Я на шляху до цього і надіюсь, що мені вдасться реалізувати це найближчими роками», – висловлює сподівання науковець.

В університеті доцент Довган читає студентам лекції про «Основи зброєзнавства і уніформістики країн світу» та «Основи зброєзнавства і уніформістики України». На парах першого спецкурсу розповідає про те, як виникала та розвивалась уніформа, про знаки розрізнення, нагороди та зброю. Починається вивчення ще зі Стародавнього Єгипту, Риму, Греції тощо. А на другому курсі пан Юрій розповідає про уніформістику України, зокрема у ХХ столітті. «У нас було десь шість-вісім збройних формувань, які заклали основу вітчизняної уніформістики», – зауважує Довган.

На думку науковця, вивчення військової уніформи, яка є одягом і також залежить від моди, допомагає краще зрозуміти минулі часи. «Чому українські солдати доби Української революції носили шаровари? Вони, не знаючи історії, але живучи духом козацтва, хотіли і виглядати, як козаки», – акцентує Довган. За його словами, на заході України козацький традиційний одяг не був представлений, але назви бойових підрозділів звідти – січові стрільці, сотня, курінь тощо.

До речі, Довган не може назвати період і народ, уніформа якого йому найбільше до душі. Вибрати не може. «Коли заходжу в Інтернет, то бачу, що я “наркоман” цього. Я не можу відірватися. Мені цікавий і Рим, і Візантія, і армія Латинської Америки, і, безумовно, мені цікава наша історія», – каже Довган.

Щоправда, дослідникові дуже прикро, що в Україні введена нова форма і нові знаки розрізнення, але звання залишилися старі – лейтенант, старший лейтенант. «У нас мали би бути: поручник, підпоручник, хорунжий, сотник, отаман. Залишити можна було б підполковника та полковника, бо це старі класичні назви козацьких часів. Це відповідало б історичній традиції», – наголошує Юрій Довган.

За його словами, колишні українські збройні формування, які боролись за державну незалежність, мали такі назви для військових звань та підрозділів. Натомість ми досі користуємось калькою, яка ні про що не говорить українському серцю.

Людмила Оленюк