Для когось рибалка – це наука, задоволення та спорт. Хтось на рибі просто намагається нажитися.Чи процвітає браконьєрство на Прикарпатті і як з ним борються, дізнавався «Галицький кореспондент».

Нещодавно один з відвідувачів франківського парку імені Тараса Шевченка повідомив рибоохоронний патруль про браконьєрів поблизу лебединого озера. Ті передали інформацію керівництву КП «Центр розвитку міста та рекреації» про інцидент. І хоча година вже була пізня (подія трапилась близько 21:30), чиновники самі прибули на місце.

Директорка комунального підприємства Руслана Василюк пригадує, вона зі своїм заступником та працівниками патруля підійшли до браконьєрів з різних боків. Робили це обережно, бо не знали, які ті відреагують. Спершу навіть пройшлися біля озера, як звичайні відвідувачі.

Один із браконьєрів був напідпитку. Він прийшов на озеро з іще одним чоловіком та жінкою, яка взяла з собою дитину. За словами Руслани Василюк, потім він заперечував свою причетність до браконьєрства. Виявилось, що у нього є умовний термін. Проте з камер відеоспостереження чітко видно, хто і що робив. «Вони навіть дитину, якій на вигляд 9-10 років, залучали. Він допомагав розтягати сітки, ніс мішок…» – каже чиновниця. До речі, одного із браконьєрів рибоохорона впізнала – чоловік виявився частим порушником. Потім на місце події викликали поліцію, щоб ті задокументували факт порушення.

Страждає не тільки риба

Руслана Василюк пояснює, франківський парк імені Тараса Шевченка – це пам’ятка садово-паркового мистецтва, він належить до заповідного фонду. Там вилов риби взагалі заборонений, навіть на звичайну вудочку. Тим більше на лебединому озері, де плаває птиця: лебеді, декоративні качки та гуси, придбані за кошти міста.

Проте випадки браконьєрства у парку трапляються. Часто порушники ловлять рибу сітками якраз на лебединому озері, оскільки воно маленьке. Здобичі у сітки потрапляє багацько, бо його періодично зарибнюють. Щоправда, це роблять не для браконьєрів, а для очищення озера – риба поїдає водорості, хліб, попкорн, печиво і чипси, якими люди намагаються нагодувати лебедів.

«Без риби водойма знищилася б. Це спровокувало б і хвороби птахів. Тому вонав озері має бути обов’язково», – наголошує директорка.

Видів рибив озері багато: білий амур, товстолоб чи декоративний японський короп кої (парчевий короп –ред). Саме його нещодавно зловили браконьєри.

Руслана Василюк пояснює, проблема не тільки в тому, що браконьєрство в парку впливає на рибні ресурси. На жаль, у сітки заплутується птиця. «А ще вони використовують інші засоби лову – з великим гачками, від яких потерпають пернаті», – зауважує чиновниця. Якось був великий розголос, бо біля озера знайшли мертву качку-мандаринку. Виявилось, що вона загинула, бо заплуталася в браконьєрських сітках.

Довкола лебединого озера вистелена бруківка. Оскільки браконьєрам потрібне щось важке, аби заганяти рибу в сітки, використовують її. Каміння біля озера ж немає. «Вони додумались до такого, що брали бруківку з доріжки. У нас зараз є розібрані клаптики доріжки, ми доставляємо, а вони далі розбирають», – зазначає Василюк.

Недавно чиновниця найняла водолазну службу, щоб перевірити, чи справді браконьєри кидають в озеро «частину доріжки». Це виявилось правдою. Водолази витягнули з дна лебединого озера пів причепа бруківки.

Якщо у літній період браконьєри приходили у парк з 2 до 4 години ночі, то зараз значно швидше. Останній випадок трапився близько 21:30, коли поруч було багато людей. «Перехожі мають звертати увагу на те, що відбувається, і повідомляти про це», – просить Руслана Василюк.

За її словами, за браконьєрство штрафи невеликі. Мовляв, ці чоловіки заплатять десь по 350 гривень. «Ми зараз формуємо подання і хочемо відкрити кримінальне провадження за фактом пошкодження комунального майнаі браконьєрство у заповідному фонді. Ми хочемо зробити так, щоб браконьєри серйозно відповідали за свої дії. Якщо немає жорстких мір покарання, все буде повторюватись», – наголошує пані Василюк.

Робота патруля

За збереженням водних біоресурсів та дотриманням правил рибальства в області стежить рибоохоронний патруль. Новий начальник управління Держрибагентства в Івано-Франківській області Любомир Стрембіцький розповідає, що зараз працює 11 інспекторів, проте, відповідно до штатного розпису, їх має бути 15, тому планують оголосити конкурс на заміщення вакантних посад. Від початку року вони провели 580 рейдів, з яких 73 – у листопаді. Інспекторам вдалось викрити 726 правопорушень, з яких 80 – минулого місяця.

«У нас є 14 районів, тому не можна сказати, що це великий штат», – наголошує Стрембіцький. За його словами, Прикарпаття густо вкрите водними артеріями. Основні – це річки Прут і Дністер зі своїми капілярами: притоками, потічками, озерами, протяжність яких понад 14 тисяч кілометрів. Натомість у рибоохоронного патруля є проблеми із транспортом, приладами нічного бачення та навіть з приміщенням. Все це впливає на роботу. Проте посадовець вважає, що надалі управління буде прогресувати.

На думку Стрембіцького, браконьєрство можна поділити на три категорії: браконьєри через незнання чи через випадок, люди, які живуть з браконьєрства, і ті, хто доволі поважний та солідний, але все одно порушує правила. «Колись отця зловили, який рибу добував за допомогою електроструму. Наловив він понад 100 кг», – згадує чиновник. Борються інспектори і з незаконним продажем риби. Наприклад, у Бурштині є рибгосп, але попри нього там процвітає браконьєрство. Звідти рибу розповсюджують по ринках області.

До речі, на Бурштинському водосховищі поряд з ділянками безплатного рибальства планують ввести платне. Проте Стрембіцький наголошує, що це не означатиме, що рибпатруль у майбутньому не буде складати там протоколи щодо порушень правил рибальства.

Часто на Прикарпатті до рук браконьєрів потрапляють такі червонокнижні види риби, як марена та верезуб. «Дехто запевняє, що у нас верезуба є відносно багато, але Дністер – це єдина річка, де він зберігся у такій кількості. Більше у світі місця такого нема», – каже посадовець. Хіба ще поодиноко верезуб може траплятися у Південному Бузі та Дунаї. І, до речі, як товар це цінна риба, яка має великий попит у світі. Верезуб кращий за товстолоба чи навіть коропа.

Також, на думку Стрембіцького, увагу треба приділяти диким водоймам, у яких водяться рідкісні види риби. «Я як новий керівникзі статистики бачу, що рибаків раніше часто штрафували на Бурштинському каналі – понад 50% протоколів складали на рибаків-вудочників, які ловлять у недозволеному місці. Вже десь місяць туди наш патруль не виїжджає. Ми переключилися на браконьєрство на Дністрі та його притоках, і є перші результати», – наголошує керівник рибоохоронного патруля.

Браконьєр – не рибалка

Олег Севастьянов – рибалка зі стажем,почав рибалити ще 10-річним хлопчаком. Зараз він керує спільнотою «Франківський спінінгіст», має тематичний канал на YouTube та влаштовує рибальські фестивалі. Він пояснює, рибалки поділяються на любителів (аматорів) та спортсменів. Якщо для спортсменів риболовля – це змагання, то аматори ловлять рибу для задоволення.

Правила риболовлі, кількість виловленої риби, її розмір, дозволені для вилову види риби регулює Водний кодекс України. Севастьянов каже, час від часу працівники рибоохоронного патруля проводять семінари щодо того, яку рибу можна брати. «Незнання правил любительської рибалки не звільняє від покарання. Якщо людина чогось не знає, це не означає, що її не оштрафують», – наголошує рибалка. Сам він зазвичай ловить рибу спінінгом. Коли це набридає, то переходить на вудочку або фідер. Наголошує, заборонені знаряддя лову не використовує.

Івано-Франківська область унікальна тим, щоб навіть взимку тут можна ловити рибу літніми способами. Це можливо завдяки каналу на Бурштинському водосховищі, який ніколи не замерзає. «Зараз я часто відвідую Бурштин. Влітку люблю рибалити на гірських річках, на швидких потоках, де гарна природа і менше людей. Але взагалі на Прикарпатті багато річок і вибір великий», – каже Севастьянов.

Так само є багато видів риби, які можна ловити. Проте браконьєрство дуже впливає на їхпопуляцію. Тому зараз блогери-спортсмени популяризують стиль рибалки –сatchandrelease (спіймав і відпустив). Таке роблять, щоб дати рибі шанс відновитися і відродитися.

І любителі, й аматори ставляться до браконьєрів дуже негативно. Ті ж знають відношення риболовів до своєї діяльності, тому намагаються уникати людних місць, стараються займатися справою увечері або вночі. «Браконьєри не займаються своїм промислом, щоб поїсти. Вони хочуть заробити гроші. Їх не можна називати рибалками, вони порушники. Тим більше, від того, що ти ловиш сіткою, насолоди не отримаєш: просто закидаєш, приходиш, забираєш або б’єш рибу струмом і черпаєш її чи підриваєш вибухівкою», – наголошує рибалка зі стажем.

Людмила ОЛЕНЮК

P.S. Наразі браконьєрам за їхню діяльність загрожують і штрафи, і відшкодування завданих збитків. Наприклад, за вилов червонокнижних видів штрафи сягають до 510 гривень. У той час відшкодування збитків за, наприклад, верезуба сягатиме 10 тисяч гривень, за харіуса – 14 тисяч гривень. Ці гроші йдуть громаді, на території якої вчинено правопорушення.