Літопис Галицький

“Міністр юстиції Денис Малюська повідомив, що без попередження відвідав Івано-Франківську установу виконання покарань №12 і виявив низку порушень. Водночас він вказав, що в’язниця на «пристойному рівні». Він повідомив, що ця в’язниця «без фантастичних досягнень, але і без відвертих жахів».

«З негативу — відсутні змішувачі та шланги для душу, що потече з труби, за те і дякуватимуть. Контингент трохи специфічний: «довічники», жінки, чоловіки та діти під слідством. Традиційно надто багато тих, чиє перебування у СІЗО затягнулося (до 3 років)… Харчування стандартно не дуже, але точно є», – написав він

Малюська уточнив, що «довічники» перебувають у більш-менш пристойних умовах: «Тут вони активно користуються бібліотекою та тенісним столом».

 

(https://galka.if.ua, 10 лютого 2020 року)

 

У рік 7 528 [2020]. Добре сиділи того року, аки королі [на іменинах], в городі галицькому на рівні вельми пристойному, на нарах високих і місці достойному [біля параші], за мурами товстими і з небом [у клітинку] головорізи, гультяї, волоцюги, халамидники, бузувіри, мочиморди, нанайці, данайці, [мертві півні] та інший контингент специфічний, і челядь різна приблудна статі жіночої сиділа разом з ними, і діти [якісь] підростали під слідством, але без жахів відвертих, плачу, стогонів та скреготу зубного [у кабінеті стоматологічному].

Бо хоч не було досягнень [фантастичних] у сих келіях малюських та темницях тіснюзних за браком розмаху потрібного для [тенісу] великого та бізнесу середнього, та настільний теніс тут завжди добре та [довічно] розвивався, а ще більярд кишеньковий та очко картярське затребувані вельми були, а в бібліотеках відбою [не було] од спраглих за словом друкованим та картинками мальованими та всім, що треба для спасіння [душі] та активного життя вічного, і тільки [в душі] хтось шлангом вічно прикидався, а змішувачем бути нікому ніяк не получалося.

І була ж у сьому [закладі пенітенціарному] труба вельми чудесна, аки ріг достатку, повна несподіванок усіляких і ніхто не знав ніколи, що потече [з неї], і дякували смерди тюремні за всіляку халяву, що валилася на них, аки манна небесна – і за воду холодну, і за [смолу] гарячу і за газ профілактичний та потішний, а як не було нічого — то й так [слава богу].

Та з’явився [несподівано] вельми посеред мурів тюремних великий магістр юридичний, воєвода юстиційний Деніс-грантоїд на прозвисько [П’ять Відсотків], що освоював із дружиною своєю мільйони заокеанські та помисли мав благі, щоб звільнити [всю] землю руську від тюрем, темниць і в’язниць і ще [трохи] на сьому заробити, а що не вдасться продати, то віддати в оренду разом із [контингентом специфічним].

Та вже коли виходив галереями із темниці [пристойної] воєвода сей Деніс на прозвисько Безпопереджун, то вступив, аки в партію [зелену], у щось м’яке і пахуче, що із труби чудесної вивалилось, а коли вляпався міцно та аналітичну [роботу провів], то збагнув нарешті, що харчування у стінах сих точно є, хоч і [не дуже]. 

 

НОРВАКС