У Тлумачі закрили школу-інтернат, а відкрити натомість Центр соціальної підтримки дітей та сімей – не можуть. Чиновники кажуть, що на утримання спеціалізованого навчального закладу бракує коштів. Така ситуація обурює колишніх працівників, яким обіцяли працевлаштування в новому закладі.

Яким буде майбутнє цієї школи, дізнавався «Галицький кореспондент».

Початок історії

Процес ліквідації Тлумацької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату розпочався ще у 2018 році. За словами колишньої викладачки та голови ради школи Марії Тарновецької, школу закрили примусово з порушеннями законодавства. Доля цього навчального закладу її особливо турбує, адже жінка сама колись там навчалась.

«Нашу школу відвідували діти із затримкою психічного розвитку та з тяжкими порушеннями мовлення. Наприкінці 2018 року тут навчалося 113 дітей. Після проведення моніторингу для дітей 3-8 класів у школі станом на 1 вересня залишилось 57 учнів», – каже пані Марія.

Як пояснює Тарновецька, таке виокремлення частини дітей у департаменті освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА назвали процесом самоліквідації. Але колишня працівниця школи вважає, що навчальний заклад просто довели до цього.

Мова йшла про те, аби на місці школи-інтернату створити нову структуру. Запропонували перевести її  в підпорядкування Міністерства соціальної політики і створити на її місці Центр соціальної підтримки дітей та сімей. Працівники школи не заперечували, адже у такому випадку вони могли і далі надавати послуги дітям, хоча й в іншому форматі.

24 травня 2019 року працівників школи звільнили. За словами пані Марії, це відбулось також із порушеннями, адже ще навіть не закінчився навчальний рік. Усіх дітей через інклюзивно-ресурсний центр відправили вчитись в інші школи.

«Швидко, механічно всіх звільнили, щоб працівники, напевне, не мали впливу на те, що буде з школою», – каже колишня викладачка.

Люди, які чекають роботи

Близько 60 колишніх працівників школи так і не знайшли собі іншу роботу, стоять на біржі, чекають відкриття Центру соціальної підтримки дітей та сімей. Він, до речі, юридично вже створений, але ще не розпочав роботу. Колишні працівники у зв’язку з цим подали до суду. Вони хочуть, щоб ліквідацію школи визнали неправомірною і зробили прямим її правонаступником новостворений Центр. Так, на думку людей, все майно школи може цілісно перейти в нову структуру.

Інша звільнена викладачка Наталя Калинюк каже, що після попереднього судового засідання вони запитували у в.о. директора Центру Руслана Хімейчука, чому той досі не відкритий, адже сесія Івано-Франківської обласної ради виділяла гроші на його роботу. Він відповів, що коштів мало.

Жінка додає, що Хімейчук набрав штат технічних працівників, бухгалтера, завгоспа тощо. Вони уже здійснювали підготовчі роботи в Центрі. Але чи запрацює він і коли, колишні працівники не знають. Спершу їм обіцяли відкриття з 15 жовтня, потім – з 1 січня, 15 січня…

«Тепер говорять за березень», – каже Калинюк.

21 лютого повинна відбутись сесія обласної ради, на якій, сподівається жінка, їхнє питання порушуватимуть.

У першу чергу братимуть своїх?

«Галицькому кореспонденту» Руслан Хімейчук повідомив, що єдина причина, чому Центр досі не відкритий, – брак грошей. Мовляв, обласна рада виділила на нього лише 920 тисяч гривень. А  треба мінімум 6,5 мільйона гривень.

«Я всіх нюансів не знаю, але нам обіцяють, що після першого кварталу буде можливість фінансування», – зазначає пан Руслан.

Він бере участь у судових засіданнях і стверджує, що ця справа для людей безперспективна. Мовляв, рішення про ліквідацію школи прийняли власники – облрада. Для цього було обґрунтування департаменту освіти, науки та молодіжної політики ОДА. Вони ж на своєму рівні все вирішують, бачать цифри, бачать ротацію дітей.

«А ті, хто рахує цифри, не рахують інтереси людей. І мало кому цікаво, що за цими цифрами стоять діти і дорослі», – наголошує Хімейчук.

Однак в.о. керівника центру обіцяє, що коли він відкриється, у першу чергу братимуть на роботу людей, які працювали в школі-інтернаті. Сторонні люди будуть прийматися тільки на ті посади, на які потрібна спеціальна освіта: юрист, медсестра, лікар тощо.

«А вихователі, техпрацівники у нас є свої. Потрібні тільки гроші, і вони повертаються до роботи», – запевняє пан Руслан.

Зараз у Центрі, окрім директора, працює ще декілька осіб. Вони підготували заклад до прийому дітей. Фактично дитячі корпуси готові, навіть ліжка застелені. Та наразі там є тільки декілька працівників, які підтримують порядок у приміщенні та на території.

До речі, Руслан Хімейчук має ще одну посаду – в.о. голови ліквідаційної комісії Тлумацької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. Наразі готується проєкт рішення для обласної ради про припинення діяльності школи та передачу майна Центру.

«Все передадуть цілісним майновим комплексом. Ніяка земля не буде ділитися, нічого не буде забиратися звідти», – обіцяє Хімейчук.

По-іншому не можна було

У свою чергу, директор департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Віктор Кімакович пояснює, що в той час, коли приймали рішення про ліквідацію школи-інтернату, створити будь-який інший заклад у системі освіти було неможливо. Передати його під соціальний захист був єдиний вихід. Оскільки освіта і соцзахист – різні сфери, то Центр не міг фігурувати як правонаступник.

Також, за словами Кімаковича, утримувати Тлумацьку школу-інтернат було невигідно.

«Вони працювали з дітьми, які мали порушення мовлення і слуху. У нас існує великий навчально-реабілітаційний центр в Угорниках. Тому права дітей не порушені – якщо комусь потрібні такі послуги, вони можуть їх отримати в Угорниках. Це не так далеко від Тлумача, і умови там набагато кращі», – каже чиновник.

Він також додає, що діти із затримкою психічного розвитку, відповідно до закону, повинні навчатись у звичайних школах.

Кімакович зауважив, що такі зміни торкнулись не тільки Тлумача. Схожі заклади закрили і в Микуличині, і в Перегінську. А далі кожного року закриватиметься якийсь інтернатний заклад, оскільки почала працювати інклюзивна форма навчання.

Чиновник каже, що розуміє людей, які подали до суду і хочуть отримати роботу в Центрі за переводом зі школи-інтернату.

«Але тут питання до нового роботодавця: він виходитиме зі своїх штатних розписів і з власних потреб. Все-таки той заклад був освітній, а цей – соціальний, тому педагогічних професій там, скоріше за все, або взагалі не буде, або будуть просто вихователі», – каже пан Віктор. Додає, що ніяких помилок при звільненні працівників не було: їм виплатили все, що належало. 

Не все так просто

Начальник служби у справах дітей Івано-Франківської ОДА Іван Ковалик зазначає, що робить все можливе, щоб Центр соціальної підтримки дітей та сімей функціонував. Чиновник на 90% переконаний, що колишні працівники матимуть там роботу. Але справа навіть не в колишніх працівниках.

«Заклад буде існувати до тих пір, поки буде в ньому потреба. Це не місце роботи працівників, це місце перебування дітей», – зауважує пан Іван.

Наприкінці 2019 року службі у справах дітей передали ще й Долинський дитячий будинок «Теплий дім». Раніше він був освітянський, на нього кошти давали з державного бюджету. Тепер його має забезпечувати область, а це – додаткових 13 мільйонів гривень. Цей заклад з тлумацьким центром дуже схожі.

«По суті, буде два однакових центри. Але один із них функціонуватиме в неповному обсязі», – наголошує Ковалик.

У Долині умови кращі, ніж у Тлумачі. Тож поки що невідомо, чи закриють, наприклад, долинський заклад, якщо фінансуватимуть тлумацький.

«У бюджеті області не передбачалося цих 13 мільйонів гривень. Через це вийшла така проблема. Долинський заклад уже діє, а тлумацький ще створюють, тому не знати, що і як буде», – зауважує Ковалик.

Це питання спробують вирішити 21 лютого на сесії обласної ради. Тоді стане відомо, яка доля чекатиме обидва заклади. За словами Івана Ковалика, попередньо Центр соціальної підтримки дітей та сімей у Тлумачі планують відкрити у березні.

Людмила ОЛЕНЮК