Колись

РОЗІГРАШ

Серед всіх космічних курйозів і розіграшів перше місце по праву належить жарту Оуена Гарріотта. У 1973 році він входив до складу екіпажу американської орбітальної станції «Скайлеб». Те, як він розіграв офіцера Центру управління польотами Роберта Кріппена, гідне навічно увійти в аннали космонавтики. З собою в космос Гарріотт захопив диктофон, на який його дружина наговорила кілька заздалегідь підготованих фраз. Коли в один із днів оператор Роберт Кріппен вийшов на зв’язок з орбітальною станцією, Гарріотт чекав біля передавача з диктофоном у руці. Між станцією і Центром управління відбувся такий діалог: «Скайлеб», це Х’юстон, відповідайте». – «Добрий день, Х’юстон, – бадьорим жіночим голосом відгукнулася станція. – Це «Cкайлеб». Земля після секундної паузи поцікавилася: «Хто говорить?» – «Привіт, Боб, – відгукнулася станція. – Це Xелен, дружина Оуена». Боб кілька секунд переварював відповідь, а потім насилу видавив: «Що ти там робиш?» – «Я тут вирішила принести хлопцям поїсти. Все свіженьке», – заспокоїв його голос з орбіти. Центр управління мовчав близько хвилини, а потім відключився. Мабуть, у офіцера зв’язку не витримали нерви. 

Днями

МАСКА

В Японії є історія про Кушісаке Онна. Легенду про неї знають всі японці – вона розповідає про прекрасну жінку, яку скалічив, а потім убив її чоловік через ревнощі. Кушісаке Онна повернулася у світ смертних, щоб помститися.

У 1970-1980-х роках легенда стала найбільш відомою, і вчителі японських шкіл рекомендували батькам проводжати і зустрічати своїх дітей зі школи. Якщо людина йде сама вночі, то Кушісаке Онна може з’явитися, і від неї не можна буде втекти.

Вона носить хірургічну маску і питає: «Я красива?» Якщо отримує відповідь «Ні», то заколює великими ножицями. А якщо відповідь «Так», то вона знімає маску і питає: «А тепер?» Якщо відповісти «Ні», вона відразу вбиває, а якщо «Так», то ножицями розрізає людині рот, щоб він став таким самим, як у неї.

Словом, я тепер завжди виходжу на вечірній променад зі шматком арматури в рукаві. Тож коли зустріну красиву жінку азіатської зовнішності з медичною маскою на обличчі, я не здамся без бою.

І взагалі…

Оноре де Бальзак звик писати виключно вночі і був великим кавоманом. «Кава проникає у ваш шлунок, і ваш організм негайно оживає, думки починають рух, – писав він. – Зринають образи, папір покривається чорнилом…» Крім чорнила, рукописи Бальзака були покриті слідами від кавових чашок: він пив каву одну за одною, готуючи її на спеціальній спиртівці, яка стояла поруч з письмовим столом. Завдяки каві письменник міг працювати по 48 годин поспіль, проте лікарі вважають, що ця звичка і стала причиною його смерті: не витримало серце.

Томас Едісон міг обходитися всього трьома-чотирма годинами сну на добу. Однак у нього була звичка протягом дня кілька разів дрімати в найбільш невідповідних місцях.

Уїнстон Черчилль дуже любив поспати після обіду. А ще великий політик був затятим шанувальником сієсти. Зазвичай він виходив з дому лише ввечері.

Вільям Фолкнер працював виключно з похмілля.

Лев Ландау дуже любив розкладати пасьянси, особливо такі, де треба прораховувати варіанти. Навіть найскладніші завжди у нього складалися. «Це вам не фізика, тут думати треба!» – говорив він.