Днями

ВЕСІЛЛЯ

На одному весіллі був такий конкурс: з паперу вирізали сліди – близько 15 штук, і наречений повинен був на кожен наступити і сказати комплімент своїй майбутній дружині.

Перший: «Мила…»

Другий: «Кохана…»

Третій: «Красуня…»

Четвертий: «Сонечко…»

П’ятий (тут він посковзнувся і падає з криками): «Бл…ь!»

Якось

РЯТУВАЛЬНИЦЯ

Розповіла знайома. Вона живе в Геленджику (біля Чорного моря) і працює рятувальником на одному з пляжів. Свою емблему вони носять на купальних костюмах, а поверх одягають рятувальний жилет. Одного разу, коли знайома побачила двох підлітків, які далеко запливли за буйки, вона вирішила втовкмачити їм, що можна, що не можна, а що небезпечно для життя. На природне запитання, чого це її хвилює, знайома відрізала:

– Ось чого! – і задерла жилет, щоб продемонструвати емблему рятувальника. Побачивши їх вирячені очі й відчувши холодок на шкірі, знайома згадала, що нещодавно зняла верх від купальника і повісила його сушитися…

Колись

ЕКОНОМІЧНА ВЗАЄМОДОПОМОГА

Викладав держправо зарубіжних країн доцент Пасок (прізвище змінене). Серед студентів мав популярність за свою неординарність та оригінальність подачі матеріалу, причому завжди “на межі”, оскільки тоді най-най країною був СРСР, а най-най потужним військовим блоком – країни Варшавського договору. Але був ще й економічний союз країн соціалістичного табору – РЕВ (країни економічної взаємодопомоги). Доцент довго розповідав про переваги і здобутки цього союзу і закінчував лекцію словами: “Таким чином, РЕВ можна визначити як союз країн, що гармонійно поєднує в собі російське планування, польську працьовитість і монгольську науково-технічну думку!”

І взагалі…

Стара, взявши головешку з багаття, поспішила до моря.

– Стара, а куди ти так біжиш? – запитали її люди.

– Йду підпалити море.

– Ай-яй-яй, – сказали їй. – Хіба можна море підпалити?

Але стара знала свою справу. Не оглядаючись, вона сказала:

– Своє зло зроблю. Захоче море – нехай горить, не захоче – як хоче.