Соціологічне дослідження, результати якого днями оприлюднив КМІС, засвідчило серед іншого, що вступ України до ЄС підтримують 46% респондентів, а вступ до НАТО – 42%. Ці цифри виглядають достатньо оптимістичними, якщо не знати, що наприкінці 2019 року відповідні результати перевищували 50%.
Що сталося? Чому підтримка європейської та євроатлантичної інтеграції в українському суспільстві впала? Хіба Росія почала діяти проти України менш агресивно? На жаль, ні. Але президент Володимир Зеленський протягом року перебування на посаді лише одного разу – з трибуни Генеральної Асамблеї ООН – назвав Росію агресором. У всіх інших випадках він демонструє високий рівень володіння езоповою мовою, адже все ще хоче знайти мир в очах Путіна.
Мабуть, ці пошуки подобаються Кремлю та проросійським силам в Україні, які почувають себе з кожним днем все більш впевнено, публічно розмірковуючи про реванш. Їм складно відмовити у логіці, адже за принципом компостера президентські погляди на ці питання доходять і до чиновників, які бачать, як змінюються підходи до державної служби, і, відповідно, дбають про самозбереження на посаді. Натомість ознак пожвавлення стратегічного та закріпленого в Конституції курсу на зближення з НАТО та ЄС немає: протягом року в Україні вже третій віцепрем’єр, який має опікуватися цими питаннями. На державному рівні тема європейської та євроатлантичної інтеграції підміняється «полюванням на «соросят» – ганебним явищем, прямо запозиченим із російського політичного дискурсу.
На жаль, пандемія коронавірусу змусила перенести проведення Парламентської асамблеї НАТО з травня поточного року на пізніший термін. Але Росія не перестала бути одним із головних викликів для Альянсу, на чому наголосив днями Єнс Столтенберг. До речі, НАТО під час пандемії ухвалило рішення про вступ до своїх лав Північної Македонії, продемонструвавши у такий спосіб зацікавленість у посиленні позицій на Західних Балканах. Власне, і для України рецепт перемоги у гібридній війні є очевидним: вступ до НАТО та формалізація виходу зі сфери впливу Росії. Для початку ж треба забезпечити суспільну підтримку інтеграції України до НАТО та Європейського Союзу, переламавши негативні тенденції.