Днями

ВОРОНА

Сусідка Тамара Петрівна до щурів ставиться так собі. Без зайвого ентузіазму. Ні, ручних і на екрані дуже навіть спокійно переносить. Але коли щур нахабно серед білого дня, не поспішаючи, перетинає наш двір і всім до цього байдуже, для Тамари Петрівни це зіпсований день і взагалі крах цивілізації. І тут вона, думаю, не така вже й неправа. У будь-якому здоровому людському соціумі жінки в таких випадках хором нестерпно волають, а мужики похмуро вирішують проблему, тільки щоб вони замовкли. У кінці квітня сусідка стала свідком апокаліптичної картини. Сутінковим пустим двором, не поспішаючи, пробігав щур, зверху на нього спікірував дрон і знищив його. У ролі дрона виступила ворона. Тамара Петрівна щедро насипала їй хлібця. Ворона після цього просто прописалася у дворі: літала низько і пильно вдивлялася у двір, потім поверталася за хлібом. Щури по двору бігати перестали. Взагалі. Ворона теж згодом трохи втомилася. Тепер вона поважно і непорушно сиділа на дереві, але не забувала прилітати за їжею. Одного разу Тамара Петрівна використала всю булку гостям на якісь грінки, і вороні нічогісінько не залишилося. Та прилетіла, довго і задумливо розглядала господиню обома чорними очима по черзі, з досадою каркнула і полетіла з двору. Не було її довго, години дві. Повернулася, гордо несучи в дзьобі задушеного щура…

Якось

ХОХМА

Один простий німецький мужик пішов лікувати зуби. Хтось із вірних друзів (!!!) підкинув йому потрібний телефон, мужик домовився і рано-раненько вже був у кабінеті стоматолога, прямо в центрі Гамбурга. Затишний кабінет, з картиною на стіні, симпатична асистентка, літній дентист з добрим поглядом: «Зуби болять? Ну, це ми миттю… Сюди, будь ласка, голубе світло не сліпить?… Боляче? Ну що ви, що ви! У нас гарний засіб є, і ніяких уколів. Ось, подихайте в масочку… Поспите годинку, а ми тим часом…» Заспокоєний мужик спокійно хрюкає в маску, закочує очі і заходить в нірвану… Лікар з помічницею переглядаються і… А далі відбувається ось що. Відчиняються двері, і до кабінету влітає команда санітарів. Мужика укладають на каталку і спритно пакують у швидку, яка стоїть внизу. Швидка під сиреною і з усіма прибамбасами летить в… аеропорт, де сплячого мужика вантажать у маленький літачок, який тут же злітає і бере курс на… куди? Зараз дізнаєтеся. Все розраховано по хвилинах, мужик спить, з ним невідлучно турботлива медсестра, уважний доктор і бадьорі санітари. У пункті прийому літак вже чекають. Ті ж санітари запихають мужика вже в іншу швидку, яка зі свистом летить у місто. У місті мужика виймають у зворотному порядку: каталка – ліфт – кабінет – крісло. Санітари зникають, мужик відкриває очі. Він бачить той самий кабінет, ту ж картину на стіні, гарні ніжки медсестри і ласкаві очі стоматолога. Він прекрасно виспався, і у нього вже нічого не болить. «Ой, лікарю, вже все..? Справді? Зовсім не боляче… Трохи присмак у роті і голова паморочиться ледь-ледь, але все решта – просто фантастіш, я б навіть сказав – натюрліхт!» Розплатившись, мужик виходить з кабінету, він веселий і щасливий. Спускається сходами, відкриває двері і… виявляє, що він – у центрі Кельна! Секунда, і мужик розуміє, що щось не те. Він закриває очі і задом заходить назад у двері. Цунамі, морський змій, світова криза – що це все у порівнянні з обличчям людини, яка зайшла в будинок у Гамбурзі, а вийшла в Кельні! Тупо дивлячись перед собою, чоловік заплющує очі, ляскає себе по щоках, знову виходить надвір, упирається поглядом у відомий кожному німцю Кельнський собор, і йому стає по-справжньому зле. Він розуміє, що його сплющило не по-дитячому і що ось вони, ось вони – Білочка з Кондратієм, а зараз підвал і санітари, і що життя було прекрасне, і, може, його ще підлікують… І тут із припаркованого поряд вагончика починають вивалюватися його друзі і ледь живі оператори німецької прихованої камери. Витираючи сльози, вони повзуть до нього по тротуару, не в змозі сказати ні слова від реготу. Перехожі розбігаються, мужик отримує повний ахтунг і опускається на сходинки. Поруч із ним в обнімку сідають санітари і команда “стоматологів”. Ні, в дурку ніхто не потрапив, хоча я особисто не розумію, як. Кажуть, що ця хохма тримала перші місця в рейтингу кілька місяців.