Днями

ДАТЧИК

Монтажники отримали від начальника завдання встановити лампу освітлення на вході у будівлю з автоматичним вимиканням. Такий, що вирубує струм у світлий час доби. Зібрали, під’єднали, а оскільки надворі світлий день, перевірка пройшла на ура. Закрили датчик шапкою – темно. Лампа вмикається. Зняли шапку з датчика – світло. Лампа вимикається. З почуттям виконаного обов’язку монтажники пішли додому. Основний цирк почався пізно ввечері, тому що датчик монтажники закріпили прямо над лампою. Всю ніч у чергового була світломузика: стемніло – датчик лампу засвітив, лампа засвітилася і стало ясно, а стало ясно – датчик лампу загасив, знову темно – датчик лампу запалює… І так від заходу до світанку.

Якось

ФІН

Знайома, яка вийшла заміж за фіна, розповіла історію. Звичайний день у фінсько-українській родині. Я пораюся коло дитини, а чоловік в іншій кімнаті сидить за комп’ютером і впівока дивиться по телевізору якісь скачки з місцевого іподрому. Через деякий час повідомляє:

– Виграв Едвард Луан…

Дивне якесь ім’я, думаю, не фінське.

Запитую у чоловіка:

– А він фін?

– Звичайно, фін, – відповідає чоловік. – Хоч і кінь…

Колись

РОДИНКА

Розповіла сестра. За вечірнім столом зібралася вся родина – вона, чоловік (майор запасу), старший син (студент), середульший син (школяр) і молодший (грудне дитя). Після вечері процес поглинання їжі поступово переходить у розмову, звертається з питанням до мами середульший син:

– На столі сім шматочків ковбаси. Як ділити будемо?

– По справедливості, – відповідає вона.

– Це як?

– Як завжди. Багатодітним матерям, немовлятам, військовим пенсіонерам і студентам – пільги…

Після загального сміху син задумливо каже:

– То це що… Я єдина нормальна людина в родині?

І взагалі…

Одного разу два майстри дзен зустрілися в саду і вирішили поділитися один з одним своєю мудрістю. Після того, як вони сіли, перший майстер розповів таку історію:

– Позавчора я проходив повз ринок і побачив чоловіка, який продавав коштовності. На одній шальці терезів у нього було золото, а на другий – чавун, і він врівноважував їх. Я дивився на це і бачив баланс всесвіту.

Другий майстер посміхнувся і сказав:

– Баланс – це не суміш чавуну з золотом чи доброго з поганим. Баланс – це рівновага між тим, що всередині і що зовні. Три дні тому я бачив, як один чернець медитує, дивлячись на півсклянки води. І я згадав, як ще на самому початку навчання я усвідомив, що така склянка наполовину наповнена, але в той же час наполовину порожня. І саме в цьому гармонія і краса світу.

– А я завжди думав, що така склянка – занадто велика, – промовив перший майстер.