Події останніх днів засвідчили, що «домовитися з Росією посередині» не вийде. І усвідомлення цього українським суспільством вкрай потрібне.

13 липня російські окупанти показово розстріляли не лише українського військового медика на Донбасі. Він мав разом з колегами забезпечити евакуацію тіла загиблого українського військовослужбовця, проте сам став жертвою, ще кілька військових отримали поранення. З великокаліберних кулеметів та гранатометів розстріляно сліпу та ірраціональну віру Володимира Зеленського у можливість «просто припинити стріляти» для досягнення миру у східних областях України. Навпаки, Росія підвищує ставки та посилює тиск на Україну.

Зокрема, цей тиск проявляється у вимогах відставки віцепрем’єра Олексія Рєзнікова, який встиг продемонструвати російські паспорти переговорників від самопроголошених ДНР/ЛНР та закликати до перегляду Мінських домовленостей з урахуванням нових реалій. Його активність Кремлю не до вподоби, і звільнити Рєзнікова вже вимагає від президента Зеленського «ОПЗЖ». Тим часом у Кремлі почали інформаційну атаку на Мінські домовленості під гаслом «Якщо Україна з них вийде, ми це переживемо». Мета активності – розхитати домовленості, адже санкції за їх невиконання Росією з боку Заходу є відчутними. До того ж, крах Мінських домовленостей ускладнить безпекову ситуацію на Донбасі.

Проте Україні потрібно розв’язувати не лише військово-політичні проблеми. Помітно загострюється мовне питання, адже у російській конституції російська мова визнана «мовою державоутворюючого народу», а сама РФ має наміри захищати російську мову та «співвітчизників». Це означає, що будь-які інтенції навколо російської мови у прикордонних з Росією країнах сприйматимуться у Кремлі як можливість втрутитися у їх внутрішні справи. І це варто розуміти представникам правлячої в Україні партії «Слуга народу». І президент, і його соратники мають зрештою усвідомити, що зійтися посередині з Росією не зможе жоден вітчизняний політик, який не поступається українськими національними інтересами.