Якось

БАТЬКИ

Дивився якось по телевізору передачу про медичний центр, який надає послуги з визначення батьківства. Тоді це ще було новинкою і викликало інтерес. Інтерв’ю дає головний лікар. Розповідає про передові технології. Кореспондент запитує: «Скажіть, а хто основні клієнти вашого центру?» Лікар відповідає: «Знаєте, є дві основні категорії: це чоловіки, які всіляко намагаються довести, що “я тут ні до чого”, а ще чоловіки, які нишком хочуть переконатися, що їхні діти дійсно їхні. Потайки від дружини приносять генетичний матеріал або навіть дитину приводять і перевіряють». Кореспондент: «А якісь нестандартні або кумедні ситуації були?» Лікар, посміхаючись: «Було якось… Прийшли двоє солідних чоловіків. Принесли матеріал. Обидва здали аналізи, але не з метою відхреститися від батьківства, а навпаки – кожен бив себе в груди, що батько саме він. Прийшов результат, з’ясувалося: ні той, ні інший».

Колись

СНІДАНОК

Знайомий розповів.

– Служив я колись в армії надстроковиків, грав у військовому оркестрі. Ну, і на гастролі по різних містах їздили, щоб підвищити патріотичний дух нашої армії. І, відповідно, подалі від дружин як слід скуштувати міцних напоїв. Як то кажуть, “брали самогон на два тижні гастролей, а випили за ніч в поїзді”. Так от, приїхали ми якось у Харків, і поселили нас в готелі, а не в казармі, як здебільшого бувало. Перший поверх готелю займала кулінарія, в якій продавався, проте, і алкоголь. І взяли ми за звичку в цій кулінарії купувати пиріжки на сніданок. Продавчиня нас вже знала мало не поіменно і відпускала без черги. Якось закінчилася у нас нарешті випивка, і ми послали гінця купити зранку (на вечір, бо ж цілий день концерти) коньячку і горілки. А так як компанія у нас немаленька, то і закупитися хотіли добряче. І от заходить гонець в кулінарію, продавчиня його бачить і говорить до людей в черзі: “Панове, я зараз відпущу хлопчика, у них концерт зараз – поснідати треба хлопцям, добре?” Ну, черга тямуща, мовляв, не проблема, нехай снідають. Підходить він і каже: “Мені п’ять коньяку, шість літровок водяри і ящик пивка”. Тиша в магазині, і один мужик врешті каже: “Неслабо хлопці снідають…”

І взагалі…

Одного разу йшло Щастя по лісу і раптом упало в яму. Сидить Щастя в ямі і плаче. Йшов мимо чоловік, Щастя почуло кроки і кричить з ями: «Витягни мене звідси». «А що ти мені даси за це?» – запитує чоловік. «А що ти хочеш?» – перепитало Щастя. «Я хочу великий і красивий будинок з видом на море, найдорожчий». Щастя дало чоловікові будинок, той зрадів, побіг додому і забув про Щастя. Сидить Щастя в ямі, плаче ще голосніше. Мимо йшов другий чоловік, почуло Щастя кроки і кричить йому: «Витягни мене звідси». «А що ти мені даси за це?» – запитує і цей чоловік. «А що ти хочеш?» – перепитало Щастя. «Я хочу багато красивих і дорогих машин різноманітних марок». Дало Щастя чоловікові те, що він попросив, зрадів чоловік і на радощах помчав додому і забув про Щастя. Зовсім втратило Щастя надію. Раптом чує, йде ще якийсь чоловік, крикнуло йому Щастя: «Витягни мене звідси, будь ласка». Чоловік витягнув Щастя з ями і пішов далі. Зраділо Щастя, побігло за ним і питає: «А що ти хочеш за те, що допоміг мені?» – «Нічого мені не треба», – відповів чоловік. Так і побігло Щастя за ним, не полишаючи його ніколи…