Міністр юстиції Денис Малюська оголосив масовий розпродаж тюрм і слідчих ізоляторів. В’язничні будівлі втратять своє попереднє призначення, а вилучені за їх продаж кошти підуть на будівництво нових закладів позбавлення волі. Втім, як з’ясувалося, у Франківську про цю ініціативу практично нічого не знають.

«Надлишкове» майно

Міністерство юстиції України розпочало продаж в’язниць, які не експлуатуються, але на утримання яких держава витрачає кошти. На місці будівель, які вже відпрацювали своє, дозволять будувати підприємства, житлові комплекси, торговельні центри тощо. Гроші від проєкту підуть на створення системи нових сучасних закладів пенітенціарної системи  в Україні.

«Ми розпочинаємо великий розпродаж в’язниць, – повідомив міністр юстиції Денис Малюська. – Якщо хтось уже уявив, що на наші аукціони прийдуть інвестори і створять мережу в’язниць ЦРУ чи гігантських центрів БДСМ, то вимушений вас розчарувати, навряд чи ми натрапимо на таку екзотику. Не з нашим везінням. Ключова цінність цих об’єктів для інвесторів – можливість отримати великі земельні ділянки з уже підведеними інженерними мережами. Що виросте на їхньому місці – заводи, житлові комплекси, ТРЦ – це вже не до нас, а до майбутніх власників та органів місцевого самоврядування, які затверджують генплани і видають містобудівні умови й обмеження».

Міністр спростував чутки про те, що продаж в’язниць призведе до масового звільнення ув’язнених в Україні на свободу. Окрім того, він повідомив, що процедура здійснюватиметься на відкритих електронних аукціонах через систему «Prozorro-Продажі».

«У нас надто багато надлишкового майна, на утримання якого ми витрачаємо кошти. Уже цього літа почнеться продаж «заморожених» та звільнених в’язниць. В Україні є 20 слідчих ізоляторів, котрі розташовані в центрах міст. Зокрема – у Києві, Одесі, Львові, Івано-Франківську. Це застарілі будівлі, зведені у позаминулому сторіччі, котрі не відповідають сучасним вимогам та стандартам. Крім того, нам немає сенсу утримувати такі установи в центральній частині міст. Для наших потреб вистачить і промзони. На жаль, парламент не підтримав законопроєкт, який встановлював зрозумілий механізм розподілу коштів, виручених від продажу. Тому зараз ми змушені адаптуватися до наявних механізмів продажу, які могли б бути кращими та дещо затягують процес бюрократичними формальностями», – сказав очільник відомства.

За його словами, «великий розпродаж в’язниць» виглядатиме так:

• продаються законсервовані в’язниці, які не використовуються, але кошти на їх охорону витрачаються;
• оптимізується мережа наявних в’язниць, вивільняються, консервуються і продаються ще до десятка в’язниць, які ще функціонують;
• обираються міста, у яких слідчі ізолятори будуть виводитись із центральних частин міста у промзону або взагалі за місто. Чим лояльнішою буде міська влада, тим більше шансів, що відповідне місто потрапить у перелік серед перших;
• проєктуються та будуються перші нові та сучасні слідчі ізолятори на околицях;
• продаються старі слідчі ізолятори у центральних частинах міст, будуються нові на околицях;
• кроки 4 та 5 повторюватимуться, поки не утвориться повністю нова мережа сучасних СІЗО;
• будуються/реконструюються установи виконання покарань.

Що пропонують покупцям

Слід визнати, що об’єкти, які Міністерство юстиції планує продати, справді можуть виглядати привабливими для покупців чи інвесторів.

Першим об’єктом, виставленим на продаж, стало приміщення і територія державної установи «Ірпінський виправний центр №132». Рішення про оптимізацію установи шляхом її консервації було прийнято понад рік тому, останніх засуджених перевели до іншого виправного центру в серпні 2019 року. На продаж виставили об’єкти нерухомості установи. Площа будівель – 24 тисячі кв.м, розташовані вони на земельній ділянці площею понад 8 га. Відстань від Києва – всього 2,8 км. На об’єкті є мережі водопостачання, каналізації та електропостачання.

Ще один об’єкт – колонія №51, яка розташована у місті Одесі, на Люстдорфській дорозі, 9. Площа земельної ділянки – 5,983 гектара, площа будівель – 14 482 кв.м, відстань до центру міста – чотири кілометри, відстань до моря – 3,5 кілометра.

Втім, наразі мова йде про в’язниці. Щодо СІЗО Денис Малюська заявив: вони будуть виставлені на продаж насамкінець, після того, як за межами міст буде збудовано їхніх двійників. Цей процес розрахований на 10 років.

Один із об’єктів, про які говорили в Мін’юсті як про потенційний товар, – СІЗО в Івано-Франківську, установа виконання покарань №12. Його теж планують продати. Втім, у самому франківському слідчому ізоляторі наразі про це не знають практично нічого.

«Працюємо, як працювали»

Заступник начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12 із соціально-виховної та психологічної роботи, майор внутрішньої служби Іван Степанович Гурик каже, що справді чув про намір Міністерства юстиції продати франківське СІЗО. Втім, лише чув, більше нічого.

«Нам поки що ніхто нічого не говорив, жодних деталей, – каже Іван Гурик. – Працюємо, як і працювали, у штатному режимі. Все це – у планах, щоб винести всі слідчі ізолятори за межі міста. До нас з цього приводу ще не зверталися і нову будівлю не пропонували. Всі ці плани міністерства наразі є дуже загальними – мовляв, СІЗО, які розташовані у межах центральних частин міста, буде винесено на околиці чи за межі міста».

За словами заступника начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12, міністр юстиції наразі просто сформував перелік ізоляторів, які розташовані у середмістях. Але чи їх усіх будуть переносити, чи ні – наразі цього також ніхто не знає, адже проробленого проєкту цих масштабних змін досі не існує.

«У них, можливо, є таке у планах – втім, це ще не затверджено остаточно. Як тільки буде чіткий наказ від міністерства – будуть якісь дії. Але все це треба буде ще погодити. Вони ж мусять мати якусь земельну ділянку для цього. Наприклад, в нас в Івано-Франківську немає куди виносити СІЗО. Міська рада має виділити землю, повинен бути проєкт будівництва. Міністр сказав, що це буде протягом десяти років – тобто за 10 років все ще може не раз змінитися», – пояснює Іван Гурик.

Він не погодився із зауваженням Дениса Малюськи про те, що будівля СІЗО є застарілою і не відповідає нормам безпеки. За словами Івана Гурика, попри те, що будинок і справді зведений у 1906 році, усіх норм безпеки щодо утримання підозрюваних в ізоляторі дотримано повністю.

«Як на мене, прямої потреби продавати чи переносити нашу установу в інше місце немає. У Міністерстві юстиції просто вирішили, що треба всі ізолятори повиносити за межі міста. Наше СІЗО розташоване так, що нікому не заважає – позаду управлінь поліції та СБУ. Весь цей продаж планується, але ми наразі працюємо у штатному режимі і ще нікуди не переїжджаємо» , – підсумовує заступник начальника франківського слідчого ізолятора.

У місцевому управлінні юстиції про глобальні плани Міністерства наразі теж практично нічого не знають. Наталія Прокоп, провідний спеціаліст сектору комунікації з громадськістю Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, каже, всім цим займається виключно Київ.

«Ми до цього не маємо жодного стосунку, цим займаються безпосередньо у Міністерстві юстиції. Ми про це все читали, але не можемо нічого коментувати, бо це наразі не наша сфера діяльності. На жаль, ситуація така. СІЗО підзвітне винятково міністерству», – зазначає Наталія Прокоп.

Тож наразі франківське СІЗО №12 продовжує працювати у штатному режимі. І так буде, доки не вдасться знайти землю за межами міста і збудувати нову будівлю. Але чи буде з цього якась користь?

Тарас ВОЛОШИН