Днями

ВОДКА

Знайомий розповів. Прийшла до них жінка влаштовуватися на роботу. У відділі кадрів заповнила бланк й віддає інспектору відділу. Інспектор починає перевіряти і робить круглі очі. У графі «національність» стоїть – водка. На питання, що це означає (у всіх асоціація лише з алкоголем), жінка каже, що втомилася вже пояснювати. Виявляється, в Росії проживає дуже нечисленна народність – водь (чоловік всього 20). То національність чоловіків записували – водь, а жінок – водка. Це було підтверджено свідоцтвом про народження. А у словниках так і не знайшли, як правильніше записувати.

Якось

БАТЬКО

Сестра розповіла. Є у них на роботі працівник, багатодітний батько. Пару місяців тому колеги скидалися у зв’язку з народженням в його щасливому сімействі четвертого малюка. Чолов’яга направду “замучений сім’єю”, дітвора одне від другого менше – недосипання і таке інше. В одного з чад (до речі, найменшого) виникли проблеми з кишечником – закреп (у маленьких це часта біда). А герою нашому довелося одного дня заночувати на роботі: чи то всій конторі якусь там базу перевстановлювали, чи то ще якась напасть. Словом, прокидається турботливий татусь в офісі на диванчику вранці та й, стурбований проблемою малюка, пише дружині есемеску такого змісту: “Ну, як ви? Прокинулися? Покакали?” І спросоння відправляє цю красу, звісно, своєму начальнику, причому в ранзі директора ІТ управління… Різко прокидається, прозріває від ситуації, гарячково міркує, що робити і що тепер буде. Адже ж як витончено вийшло, на “ви” і нібито з такою зворушливою турботою про начальницький закреп… Не в змозі стриматися, наш герой починає істерично ржати сам із себе. Але тут приходить відповідь від боса, який виявився цілком нормальним чуваком, у ситуацію багатодітного татуся в’їхав відразу і зміркував, що той, швидше за все, ненавмисно і не з метою образити. Есемеска була така: “Дякую, прокинувся. Стосовно покакати – сьогодні нарада у генерального, там всі і просеремось…”

Колись

ЛЕКЦІЯ

Розповідають, одного разу австрійський професор анатомії Юліус Тандлер на одній із лекцій у Гамбурзькому університеті говорив про чоловічу силу і зробив висновок, що в цьому плані негри набагато сильніші за білих. І дозволив собі досить ризикований жарт: «Про це я згадав спеціально для вас, дорогі мої слухачки!» Одна студентка, шокована, підхопилася і демонстративно покинула аудиторію. Тандлер крикнув їй услід: «Колего, не треба так поспішати, наступний корабель приходить тільки через два тижні!»

І взагалі…

Зібралися якось атеїсти-матеріалісти і вирішили, що вони вже все можуть робити самі. Науковий прогрес настільки потужний, наука настільки сильно розвинута, що, загалом, в Богові вже немає потреби. І постановили, що один з них, найрозумніший, піде до Бога і скаже про те, що в Ньому вже немає необхідності. Він прийшов до Бога і каже: «Дорогий Боже, знаєш, у Тобі вже потреби нема, ми вже не діти Твої, ми вже все самі можемо творити, тому Ти можеш піти відпочити. Ми самі справимося». На що Бог відповів: «Я не згоден і пропоную змагання». Вчений гордовито мовив: «Добре! Звичайно!» Бог сказав: «Створи людину». Вчений радісно, з посмішкою відповів: «Ха! Ми вже давно це робимо! Легко!» – і нахилився, щоб підняти шматок глини. На що Бог зауважив: «Не з моєї глини, а з своєї».