Біда за бідою

  • Ця калуська сім’я довго не наважувалася ось так відкритися всьому світові, але біда притиснула. Найстарша донечка Вікторія народилася лише з трьома пальчиками, а середущий Ромчик – зі складною гідроцефалією, його голова зараз важить 16 кг. Вітчим цих діток недавно потрапив у страшну аварію, попереду в чоловіка – довга реабілітація та інвалідність. У серпні від раку померла його мама, а через дев’ять днів – батько. Умови в квартирі, яка дісталася молодій сім’ї у спадок, жахливі: стіни поцвіли, меблі старі, немає пральної машини і навіть гарячої води.

    Щось пішло не так

    Коли волонтери БО «Час добра і милосердя» розповіли в мережі історію цієї родини, люди не переставали писати коментарі на кшталт: «Господи, за що таке сильне покарання цій сім’ї?»

    Мама дітей Христина Хорват довго не наважувалася ось так відкритися всьому світові, але біда притиснула. «Я просто терпіти не можу, коли мене жаліють, – пояснює вона. – Такий маю характер. Звикла сама собі давати раду. Мене так життя змусило».

    Христина – ще геть молода, їй лише 22 роки, а вже встигла народити аж трьох діток. Перші дві вагітності пройшли у постійному стресі перший чоловік весь час скандалив із Христиною, не гребував і стусанів дати. У живіт теж бив.

    Вісім років тому вона завагітніла, фактично сама ще будучи дитиною – у 14 років. «Буду чесна, це не було велике кохання, – каже Христина. – Ми з чоловіком вже зустрічалися, і так тоді склалося. Одружилися. Але одразу щось пішло не так у тих стосунках».

    Вікторія народилася лише з трьома пальчиками. Хоча ні УЗД, ні планові огляди нічого не виявили. Під час пологів лікарі поставили на груди немовля, а шокована мама запитала: «Чого вона без пальців?». Медики змовчали. Потім сказали, що причина – в генетиці.

    Групу по інвалідності Христина так і не змогла оформити дитині, пояснили, що дівчинка може добре з усім справлятися такими руками. Й справді, вже з двох місяців Вікуся брала до рученят усі забавки.

    Через два роки народився Ромчик. Страшний діагноз – гідроцефалія. Це захворювання, що характеризується надлишковим накопиченням цереброспінальної рідини у шлуночковій системі головного мозку.

    Одразу після народження у хлопчика посинів носогубний трикутник, його під’єднали до апарату штучної вентиляції легень (ШВЛ). Далі почалася легенева кровотеча, набряк мозку, вроджена пневмонія. На сьомий день маму з немовлям перевели до обласної дитячої лікарні. Там вони прожили чотири місяці. З них два місяці Ромчик був підключений до апарату ШВЛ. Двічі у нього зупинялося серце, три рази йому переливали кров, зробили три пункції зі спини, шість пункцій з голови і змінили аж 21 антибіотик.

    Поки не вилікували пневмонію і запалення мозку, операцію у зв’язку з гідроцефалією зробити не могли. А потім уже було надто пізно – голова досягла великих розмірів. Коли виписували додому, то прямо сказали, що дитина проживе максимум чотири роки. Нині Ромчику вже шість.

    Христина потім навіть зверталася в ізраїльську клініку, але і там медики не обнадіювали: «Нащо вам витрачати 80 тисяч євро? Шансів, що він виживе під час операції, – нуль».

    Голова весь час збільшувалася аж до двох років. Тепер в об’ємі вона має аж 78 сантиметрів (у дорослої людини не більше 53) і важить 16 кг.

    Сестрички знають, що Ромчик – хворий, має воду голові. Мама не завертає правду у папірці, тому діти свідомі – скоро братик може померти. Віка через це часто плаче, бо дуже любить його.

    Христина вже давно звикла до рутини – робить усе «на автоматі». Каже, що людина здатна звикнути до всього. Ромчик – незрячий, періодично має напади задухи. Весь час лежить, майже не рухається. На місяць іде три пачки підгузків. Не дуже любить, аби до нього торкалися. Вночі він у колисці, а вдень – на розкладному кріслі. Прогулянки – на балконі. Аби вивести надвір, потрібен спеціальний візок, який дуже складно десь дістати. Бо, наприклад, сидячий візок не підходить, адже в дитини через сильне навантаження від голови просто може зламатися шия. 

    Їсть хлопчик усе, а найбільше йому смакує горохова каша – тоді він дуже активно сьорбає з пляшечки. Коли сильно плаче, мама мусить давати заспокійливі препарати, іноді дитина може безперестанку кричати по дві доби. А взагалі Ромчик регулярно приймає пігулки для нормалізації внутрішньочерепного тиску. Головна проблема – пролежні на голові. Мазі не особливо помагають.

    «Ця дитина хоч і перебуває у вегетативному стані, – розповідає Христина, – але завжди відчуває, коли я йду з дому чи, навпаки, вертаюся знадвору. Одразу починає кричати». 

  • «Нащо тобі того клопоту?»

    У першому шлюбі Христина витерпіла трохи більше двох років. Спершу зносила все заради дітей, а потім стало геть нестерпно. Якраз у той складний період познайомилася з Максимом, хлопець на десять років старший, працював у фірмі, яка надавала послуги з проведення інтернету. Каже, що закохався з першого погляду: «Вона аж фонтанувала енергією, я ще не бачив таких дівчат».

    Знайомі Максима ще довго його відмовляли: «Нащо тобі того клопоту? В неї аж двоє дітей, а один ще й такий хворий…» Але чоловікові було байдуже.

    Коли Христина завагітніла, то так переживала, що чи не щомісяця ходила на УЗД, здавала аналізи. На щастя, немовлятко народилося здоровим. Ще б пак – цього разу поруч був коханий чоловік, який весь час опікувався нею.

    Найменша, трирічна Соня, взагалі не схожа на Христину, дівча – викапаний тато.

    «А якщо точніше, то вона – вся в дідуся, – усміхається дівчина. – Того, що помер у серпні. Як вони любилися вдвох, навіть їли з однієї миски. Соня з нього мотузки вила. Досі не може пережити, що діда вже нема – прокидається посеред ночі і плаче за ним». 

    Протягом усього інтерв’ю Соня бігає по квартирі, стрибає, товчеться по таткові, показує свої забавки, полює на собаню Джулю… «Сусідам треба пам’ятник ставити», – зітхає з усмішкою мама. Песеня так втомилося, що сховалося аж під диван, насупилося і не дуже хотіло навіть висунути мордочку – аби сфотографуватися з усіма. «Не дивуйтеся, – сміється Христина. – Джуля просто не дуже ладнає з Сонею, мала їй весь час не дає спокійно жити».   

    Найстарша Вікторія з усім чудово справляється: і олівець бере в руки, і голку, гарно пише і навіть вчиться грати на фортепіано. Вже довго просить маму купити інструмент додому, але на це завжди бракує грошей. Тому Віка все ще чекає.

    А недавно захотіла ще й вміти професійно шити одяг. «Буду швеєю», – каже дівчинка. Тим паче вона вже давно пошила своїм лялькам цілі гардероби зі старого вбрання, яке було в хаті. Вікторії недавно подарували швейну машинку, тому тепер вона почувається найщасливішою в світі.

    Валерія Кушніренко і Ромчик

    У дитсадок Христина її не давала, переживала, що діти кепкуватимуть. Але з часом дівчинка якось сама адаптувалася до дітлахів. Свою першу смугу перешкод пройшла у дворі. Сусідська малеча не хотіла бавитися з нею, тицяли пальцями на її рученята… Вікуся тоді прибігла додому заплакана. Мама і вітчим спокійно пояснили, що іноді так буває, але такі пальчики – це її оригінальна особливість. Дівчинка так взяла собі то до голови, що забула про всі комплекси. Тепер у школі має купу друзів, вчителі її хвалять.

    Волонтерка Валерія Кушніренко з дітлахами Христини

    Грошей немає

    Недавно в сім’ї знову трапилася біда. У травні Максим потрапив у ДТП, хоч і був на задньому сидінні, але отримав найбільше травм. Місяць – у комі і підключений до апарату ШВЛ, поламані ребра, пробита легеня, забій мозку, травма черевної порожнини, лікарі мусили вирізати селезінку. Попереду – довга реабілітація, інвалідність. Працювати не зможе щонайменше рік. Зараз він ледве ходить по квартирі.

    У серпні від раку померла мама Максима, а через дев’ять днів та ж недуга забрала і батька.

    Зараз сім’я мешкає у двокімнатній квартирі, успадкованій від тата. Помешкання в жахливому стані: стіни поцвіли, меблі старі, немає пральної машини і навіть гарячої води.

    Христина з Максимом і наймолодшою Сонею

    Помешкання терміново потребує ремонту, необхідно поставити бойлер, поміняти сантехніку, завезти меблі, діткам купити комп’ютер (бо не мають абсолютно нічого), а Вікторія мріє про фортепіано. Також Ромчику постійно потрібні підгузки розміру “М” та мазь від пролежнів.

    Грошей зараз зовсім немає. Єдиний дохід – соціальні виплати на Ромчика, а це 3200 гривень. Трохи допомагають батьки Христини, а сама жінка мусила звільнитися, коли чоловік потрапив в аварію. Вона працювала доглядальницею в лікарні, каже, що ця справа їй дуже подобається. Шкодує, що свого часу не здобула медичну освіту, але мріє таки вивчитися на лікаря. Навіть знає, який напрямок обрала б: хірург або патологоанатом. Але спершу поставить дітей на ноги.

    Наталя МОСТОВА

    P.S. Допомогти сім’ї фінансово можна за реквізитами: 5169330521565124 (ПриватБанк), Кушніренко Валерія (волонтерка БО «Час добра і милосердя», яка опікується сім’єю). Обов’язково в призначенні платежу вказувати «Для ремонту». Посилки можна надсилати за адресою: м. Івано-Франківськ, «Нова пошта», відділення №9, Кушніренко Валерія, тел.0950301429, зверху на коробці напишіть: «Допомога для Ромчика».

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!