Що ми знаємо про лемків? Кілька сумних і дивовижно гарних лемківських пісень. Операція «Вісла» і депортація. Лемки дуже схожі на нас, але дуже інакші. Тепер невідомо, чи ті лемки ще десь лишилися і де вони живуть. Тим, хто хотів знати більше, дуже допоміг вечір «Зустріч з лемківською культурою» у КМЦ «Є», організований кількома нащадками лемків, які колись ставили собі ті ж самі питання, а тепер вирішили розповісти про все, що дізналися самі.

«В дитинстві я часто гостювала у діда й баби, які були лемками, – розповіла організатор вечора Анна Кирпан про початок свого зацікавлення лемківською культурою. Я знала, що вони інші, вони говорили лемківською мовою, яка була схожою на нашу, але іншою, у них були інакші звички й інший побут. Але я не знала, де вона, та Лемківщина. А потім, через багато років, я побувала на лемківському фестивалі у Польщі і там побачила, що є молодь, яка спілкується лемківською мовою, її вчать у школі. Я побачила, що Лемківщина справді існує».

Анні Кирпан разом з Ольгою Хомич та співачкою Лесею Горлицькою власними силами вдалося організувати напрочуд багатий і душевний вечір. Анна цікаво і невимушено оповідала про те, що знала сама, ілюструючи усе фотографіями. Леся співала багато лемківських пісень. Центральною подією вечора був перегляд документального фільму «Малі батьківщини – Витривання», у якому брав участь Федір Гоч, засновник приватного Музею лемківської культури у с. Зиндранова у Польщі. Можливість побачити сучасні лемківські краєвиди, місцевість у Польщі, де колись стояли лемківські села, почути живу лемківську мову, зазирнути у справжні хати і познайомитися з лемками у національних строях витворює значно більше, ніж вичитані абзаци з підручників історії. Тільки побачивши і почувши, нарешті розумієш – Лемківщина існує.

Наталка ГОЛОМІДОВА