Вакцину проти сказу для тварин розкидають з літака. І це не вигадка чи фейк, а традиційна імунізація хижих звірів.

На Прикарпатті пероральна вакцинація диких м’ясоїдних тварин відбувається двічі на рік: навесні та восени. Щоправда, вдруге її проводять тільки у так званій буферній зоні, а не на цілій території області. І в другому випадку оплачують ці роботи уже не з державного бюджету, фінансує їх сусідня держава – Угорщина. Це передбачено відповідною міждержавною угодою, за якою вакцину розкидають на території міських рад Яремче та Болехова і частково в Долинському, Рожнятівському і Надвірнянському районах.

Як пояснює начальник відділу організації протиепізоотичної роботи управління Держпродспоживслужби області Іван Васьків, такий спосіб вакцинації з використанням літаків – практика не нова. У буферній зоні це почали робити ще з 2014 року, а Україна перейняла цей досвід три роки тому.

Раніше, за словами чиновника, диких тварин від сказу взагалі не вакцинували. Це призвело до того, що у 2017 році відбувся спалах цього захворювання: лише на Івано-Франківщині тоді виявили 52 неблагополучні  пункти. Найбільша проблема була у Калуші та Калуському районі. Завдяки вакцинам, які для тварин скидають з літаків, ситуація покращилась. Цьогоріч у нас зареєстрували тільки 12 неблагополучних пунктів.

Чотири літаки на Прикарпатті

В Україні таку вакцину проти сказу виготовляє одне підприємство – «Укрветпромпостач». Воно ж надає послуги з розкидання брикетів з літаків. Директор компанії Ярослав Шарай наголошує, що такий спосіб практикують у багатьох країнах світу, адже це найпростіший спосіб поширити вакцину. За його словами, таке вакцинування рівноцінне ін’єкції.

На Прикарпатті вакцину розкидали з чотирьох літаків, які раніше працювали на закарпатській стороні. У вівторок, 8 вересня, літаки приземлились на Коломийському аеродромі, а наступного дня взялися до роботи. Менше, ніж за тиждень літаки з вакциною облетіли територію нашої області та сусідньої Чернівецької.

Вакцину на аеродром привезли в спеціальній вантажівці-рефрижераторі з можливістю контролювати температуру. У кожен літак зазвичай беруть стільки коробок з «подарунками» для тварин, скільки треба для одного вильоту. Цю кількість розраховують відповідно до маршруту – орієнтуються, що на один квадратний кілометр потрібно 25 доз.

Розкидає вакцину з неба над землею спеціальний апарат. Кожна доза фіксується, відповідно, Держпродспоживслужба знає, скільки їх було загалом.

«Все робиться автоматично. Кожна приманка вилітає і фіксується. Я можу бачити, скільки доз випало з літака. Це контроль, бо на це ж витрачаються державні кошти. Тим паче, вакцина недешева. Вартість однієї дози – 31,79 грн. Але у цю суму входить також плата за її розповсюдження. Більше ні за що платити не треба», – пояснює Іван Васьків.

Протягом одного дня кожен літак робить два вильоти. Один такий політ може тривати від чотирьох до п’яти годин.

Як коробка сірників

Сама вакцина схована у приманці, що має форму брикета. Іван Васьків порівнює її з коробкою сірників. З чого зроблена приманка, керівник фірми-виробника Ярослав Шарай розповідати не хоче. Каже, що то секрет, але пояснює – там є низка компонентів, що приваблюють м’ясоїдних. Цей рецепт перевірений роками.

Проте представник Держпродспоживслужби зазначає, що є в приманці м’ясо-кісткове борошно, запах якого й приваблює хижих тварин, особливо лисиць. Подейкують, що для них ця приманка за смаком, як для нас борщ.

«Коли тварина розкушує цей брикет, то вакцина покриває слизову оболонку рота та всмоктується. Таким чином відбувається імунізація», – пояснює начальник відділу організації протиепізоотичної роботи.

Брикети розкидають на території польових та лісових угідь. У населені пункти вони не потрапляють, адже біля пілота є кнопка, яка зупиняє розкидання вакцини, якщо літак перебуває над селом чи містом.

Люди, звичайно ж, можуть натрапити на ці вакцини, але вони загрози здоров’ю не несуть. Був навіть випадок, що в Яремче брикет таки упав на подвір’я господареві, будинок якого розташований в лісі. Він не знав, що з ним робити, то йому пояснили: треба просто віднести брикет в ліс, аби тварини могли його з’їсти.

«Приманка безпечна для людини, хіба кусати її не можна», – пояснює Іван Васьків.

Головна загроза – лисиці

Сказ – це гостре та особливо небезпечне вірусне захворювання. Воно пошкоджує нервову систему і закінчується смертю.

В Україні головним джерелом, або, як це називають в Держпродспоживслужбі, резервуаром, збудника сказу є лисиці. Найчастіше саме ці звірі передають вірус через укус. У результаті захворіти може будь-хто. На Прикарпатті фіксували випадки сказу в собак, котів, щурів тощо. Навіть якось хворобу виявили у кроля, якого раніше вкусила лисиця.

«Сказ – це смертельна хвороба, вона не лікується. Можна тільки займатись профілактикою», – наголошує Іван Васьків.

Він пояснює, домашніх тварин треба щорічно вакцинувати від сказу. Але це зробити легко – лікар може просто вколоти вакцину. А от з дикими тваринами все складніше. Саме тому в Україні розробили програму боротьби зі сказом і проводять пероральну вакцинацію.

За словами пана Васьківа, лисиця може бути навіть клінічно здорова, але водночас переносити вірус. І якщо вона вкусить інші тварину, то він потрапить в нервові тканини і рухатиметься до головного мозку.  

«Інкубаційний період сказу може бути від трьох тижнів до року і більше. Все залежить від того, куди вкусив носій вірусу. Якщо, наприклад, корову вкусять за хвіст, то поки вірус добереться до головного мозку, може пройти дуже багато часу. Ніхто навіть знати не буде, що тварина хвора, – наголошує Іван Васьків. – Та коли в неї проявляться клінічні ознаки сказу, то врятувати її вже ніхто не зможе».

Допомогти інфікованій тварині можна одразу після укусу. Тоді треба робити чотириразове введення вакцини: три дози через кожних 12 годин і через два тижні останню. Це допоможе заблокувати вірус і створить імунітет.

«Якщо тварина раніше була вакцинована, то від укусу не захворіє. Але якщо ні і вже з’явились клінічні симптоми – це стовідсоткова смерть», – каже працівник Держпродспоживслужби.

Захворіти на сказ можуть також люди. Були вже випадки, коли інфіковані собаки, щурі, лисиці кусали прикарпатців. Наприклад, таке сталось минулого року в Коломийському районі. Тоді люди зловили лисеня і взяли до себе. Його посадили в клітку, годували, і якось воно вкусило власницю. Через кілька днів тваринка загинула. Держпродспоживслужба перевірила труп лисеняти і виявила сказ. На щастя, покусана людина одразу пройшла курс лікування і з нею все було добре.

Такі випадки показують, що пероральна імунізація – це не тільки захист тварин від носіїв сказу, але й безпека людей.

Вакцини потрібні всюди

Іван Васьків наголошує, вакцини треба розкидати на всій території Прикарпаття, бо лисиці водяться практично всюди. У п’яти місцях області – в Долинському, Рожнятівському, Надвірнянському районах та на території Болехова і Яремче – роблять контрольну розкладку. Беруть по 25 кубиків з вакциною і розкладають їх на відтинку кілометра. Потім спеціаліст з мисливцем через чотири дні перевіряють, чи є вакцина. Повторні огляди проводять на восьмий та на п’ятнадцятий день.

«Так перевіряють, чи їдять м’ясоїдні тварини вакцину. Як правило, у 98% випадків вакцину повністю з’їдають», – пояснює Васьків.

Також Держпродспоживслужба співпрацює із користувачами мисливських угідь, які проводять регуляцію чисельності лисиць. Відстріл доводиться робити, бо подекуди цих тварин забагато. 

«Лисиць, яких відстрілюють, доставляють у нашу лабораторію, і ми перевіряємо їх на сказ. Якщо його не виявляємо, то беремо щелепу звіра і направляємо на аналіз у Київ. Там вже визначають, чи є в лисиці антитіла до сказу, тобто чи їла вона приманку з вакциною», – зазначає Іван Васьків.

Часто таким методом підтверджують, що розкидати приманки з вакциною із літаків – дієвий метод запобігання сказу.

Людмила ОЛЕНЮК