У прикарпатських містах батьки школярів виходили на мітинги, вимагаючи від влади дозволити їхнім дітям відвідувати школи і садки та забезпечити повноцінне навчання. Більшість дорослих критикує навчання онлайн, особливо батьки «першачків», яким так і не довелося цього року відчути усю радість першого в житті шкільного дзвоника.

Як відбуватиметься навчання у прикарпатських школах, чи готові до нього вчителі і школярі та які сподівання від такої освіти мають їхні батьки, спробував з’ясувати «Галицький кореспондент».

Все позабували

42-річна франківка Мар’яна розповідає, що коли тільки дозволили учням відвідувати школу, її син, одинадцятикласник Марко-Любомир Шевчук, відразу пішов на уроки. Жінка вважає, що дистанційне навчання, яке проводилось з березня, було неефективним. Вчителі не бачили учнів та не могли доступно пояснити матеріал онлайн. Водночас школярі не могли поставити педагогу питання щодо тем, які не зрозуміли. Ба більше, франківка вважає, що діти вже забули все, що вивчили раніше. Вона переконана, дистанційне навчання в українських школах може бути тільки періодами у найбільший пік захворюваності, але не на постійній основі.

“За попередні чотири місяці навчання більшість батьків переконалися, що наші заклади освіти не готові до такої форми навчання – ні вчителі, ні учні, ні їхні батьки. Діти так не можуть вчитися, це руйнація освіти”, – переконана Мар’яна.

Франківка розповідає, що її сину було нудно вчитися вдома. У Марка не було проблем із виконанням завдань, однак час від часу виникали труднощі у спілкуванні з викладачем у режимі онлайн. Також жінку турбувало, що діти цілодобово сидять за комп’ютером та не спілкуються між собою віч-на-віч. Вона впевнена, це погано впливає на їхнє здоров’я і соціалізацію.

“Він дорослий, розумний, успішно навчається. Але все одно час від часу у нього виникали питання. Я собі уявляю, як складно викладачеві відповідати на ці всі запитання від учнів у чаті, а потім ще й спілкуватися так само з батьками. Контакту нема. Я з жахом уявляю, що робили ті, у кого вдома двоє учнів і один комп’ютер. Мабуть, за допомогою лотереї обирали, кому він потрібніший. А у Верховині не у кожному домі є мобільний зв’язок, я вже не говорю про інтернет та комп’ютер. Мені здається, що міські діти хоч трохи вчилися, а от ті, що живуть у селах – навряд чи», – говорить жінка.

Франківка також переживає, чи вдасться синові успішно скласти зовнішнє незалежне оцінювання. Якщо навчання й надалі буде дистанційним, вважає вона, то шансів на це небагато. Тому пані Мар’яна наголошує: класичні уроки у школі повинні відновити навіть попри пандемію. Маски, дистанція, антисептики та регулярне провітрювання приміщення – це має бути одночасно з денним навчанням у школі.

“Говорили з сином на тему ЗНО. На щастя, у нас тітка викладає українську мову, тож він попросить у неї допомоги з підготовкою. А щодо решти предметів – каже, що буде готуватися сам. Він відмінник у школі,  думаю, йому вдасться. Ми з надією чекали 1 вересня, покладаючи на педагогів сподівання, що вони допоможуть. Але зараз це все затягнулося, і нашим дітям треба ще багато наздоганяти”, – говорить мати школяра.

Можливість краще підготуватися до ЗНО

Мешканка Івано-Франківська Оксана Дутка також виховує одинадцятикласника Назара. Цього навчального року його теж чекає ДПА, а згодом – і ЗНО. Жінка розповідає, що коли франківських школярів у березні перевели на дистанційне навчання, то вона зрозуміла, що цю ситуацію можна використати з користю. Наприклад, організувати сину кілька додаткових уроків.

“Його навчання у школі мене влаштовує. У нього гарна пам’ять, йому не потрібно докладати багато зусиль, щоб запам’ятати вивчене. Він розумний, хоч інколи лінується. Однак табель за навчальний семестр, який відбувся дистанційно, мене повністю влаштував, тому я трохи заспокоїлася”, – каже пані Оксана.

Школяр Назар планує вступати на спеціальність “Інженерія програмного забезпечення”. Для цього потрібно здавати нелегкі предмети: математика, фізика, англійська мова. Тому франківка планувала знайти сину репетиторів.

“Дистанційне навчання трохи розвантажило його, з’явилося більше вільного часу. Тому додаткові уроки ми організували на пів року швидше, аби потім не було багато усього і одразу. Пам’ятаю, як п’ять років тому моя старша донька готувалася до ЗНО й намагалася все встигати у школі. Їй було справді важко, тому інколи я дозволяла їй пропустити кілька уроків. Вона мені регулярно це нагадує, коли сьогодні заходить мова про навчання сина”, – каже пані Оксана.

Вона зізнається, що син не має великого бажання повертатися за шкільну парту. Школяр переконує – йому й так комфортно навчатися. Жінка не прихильниця дистанційної форми навчання, але каже, що в умовах пандемії іншого виходу не бачить. Вона переконує – головне, щоб діти були здорові. Мати учня розповідає, що хоч її син уже перехворів на коронавірус, але вона все одно просить його уникати людних місць та завжди носити маску, користуватися антисептиками.

“Наприкінці липня та на початку серпня діти перехворіли на COVID-19. Син мав підозру на пневмонію, але вона не підтвердилася. Хоч зараз уже здоровий, має антитіла, але правил індивідуального захисту дотримується. Лікарі кажуть, що захворіти вдруге все ж можливо, тому варто й надалі бути обережним. Зараз навчання відновили, син піде до школи, але за його станом буду спостерігати уважно. Якщо попросить кілька днів повчитися вдома – не заперечуватиму”, – говорить франківка.

“Це не навчання!”

Оксана Шевченко виховує двох доньок: одна пішла в одинадцятий клас, а інша – тільки у перший. За її словами, старша донька ще може дати собі раду з дистанційним навчанням, але молодша – ніяк. Дівчинка взагалі не знає, що таке школа, бо ніколи там не була. А через “червону зону” першого вересня першокласниця так і не сіла за парту.

Пані Оксана перед навчальним роком розповідала доньці, що таке школа, які там правила, обіцяла, що коли вона піде на навчання, у неї буде багато нових друзів. Але не сталося…

“Дітям важко зараз. Та й батькам також! Ми ж маємо й на роботу ходити. Нашій сім’ї, на щастя, допомагають бабусі і дідусі, але у когось такої допомоги немає. Вони  тиждень вчилися дистанційно, і було важко дивитися на це – чесно, хотілося плакати над тими уроками. Це не навчання! У них Нова українська школа. Там більше ігор, вчителі викладають якось по-новому. Я б сама могла пробувати щось пояснити, але я не знаю, як це відбувається за новою програмою. Купила дитині пропис, ми намагаємося виводити літери, але у школі зараз такого немає. Там важлива участь вчителя, але як він має це якісно зробити на відстані? Ці діти ніколи у школі не були, вони поняття не мають, що це і як це має відбуватися”, – говорить мама учениці.

Жінка переконує, коронавірус – це захворювання, яке не зникне ні сьогодні, ні завтра, ні через пів року. Тому треба з ним навчитися жити. Дезінфектори, маски, дистанція – невід’ємні речі життя, але воно має продовжуватися.

“Робота має продовжуватися у різних сферах: медицині, освіті, на підприємствах… Діти мають вчитися у школі. Доведено, що дистанційне навчання засвоюється лише на 10%”, – каже Оксана Шевченко.

Школи готові до навчання

Івано-Франківськ вийшов з “червоної зони” карантину, тому з 21 вересня всі учні пішли до школи. Директор департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Ігор Максимчук стверджує: на сьогодні всі заклади освіти забезпечені дезінфікуючими та антисептичними засобами, а також безконтактними термометрами, одноразовими масками та захисними щитками.

“Ми повністю готові до освітнього процесу. Щодо дистанції за партами, це вирішуватимуть директори закладів з огляду на те, скільки учнів будуть відвідувати уроки. Чітких вимог, що за партою має сидіти тільки одна дитина, немає. У кожній школі вже є спеціальні позначки для дотримання соціальної дистанції. Також будуть відкриті всі входи до школи, щоб учні менше контактували між собою”, – каже Ігор Максимчук.

Учні 1-4 класів перебуватимуть в освітньому закладі без масок – це дозволяє постанова державного санітарного лікаря. До школи не можуть заходити батьки, однак вони можуть перебувати на її території у захисній масці. Харчування у школі видаватимуть кожному школяру індивідуально. За одним столом можуть сидіти тільки чотири дитини, а відстань між столами – півтора метра.

У школах також підготували ізоляційні кімнати. Якщо виявлять хвору дитину, медсестра у спецодязі огляне її, за потреби – викличуть лікаря. Також про стан учня повідомлять батькам.

“Якщо в школяра підтвердять коронавірус, то його клас відправлять на два тижні на самоізоляцію. Вчителя, який контактував з цим класом, – також. Ці учні вчитимуться дистанційно”, – зазначає керівник департаменту.

Також Ігор Максимчук каже, що за бажанням батьки можуть колективно написати заяву, і тоді весь клас вчитиметься дистанційно.

Передусім – безпека учнів

На Калущині, Коломийщині та Косівщині батьки школярів вийшли на протест проти уроків онлайн. Кажуть, що у дітей немає контакту з вчителем, а в деяких сім’ях відсутні інтернет та комп’ютер для навчання. Головний спеціаліст департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Василь Палійчук каже, що ця ситуація трохи перебільшена.

“Для того, щоб дати завдання дитині на самоізоляції, можна сконтактувати з ними або їхніми батьками по телефону. На жаль, іншої форми навчання немає. Якщо заклад освіти чи клас йде на самоізоляцію, то вчителі або проводять уроки онлайн, або контактують телефоном, аби дати завдання. Так, багато залежить від матеріального забезпечення сім’ї, хтось має кілька дітей, і техніки не вистачає на всіх. Але більшість має можливість навчатися дистанційно”, – переконує Василь Палійчук.

За словами головного спеціаліста, є різні форми організації навчання у школі. Якщо клас великий, то школярі вчаться почергово: пів класу вчиться онлайн, а пів – безпосередньо у школі, а потім вони міняються. Також діти можуть вчитися у дві зміни. Як саме організувати навчання, вирішує керівник закладу.

“Може бути така ситуація, що діти повернуться після двотижневої самоізоляції, а тоді одразу виявлять знову когось хворого. Тоді клас ще раз відправлять на самоізоляцію та дистанційне навчання. На жаль, так мусить бути, ми повинні виконувати медичні вимоги. Не можуть діти за таких умов контактувати між собою, тут передусім їхня безпека”, – каже Василь Палійчук.

Також освітянин зазначає, що при вході у школу всіх дітей оглядає медична сестра, міряє температуру, питає про самопочуття. Якщо медик побачить, що дитина себе погано почуває, то такого школяра можуть помістити у спецкабінет, куди потім викличуть лікаря та батьків.

За словами Василя Палійчука, заклади освіти Івано-Франківської області забезпечені всім необхідним. Наразі на Прикарпатті хворіє на коронавірус 31 учень, а працівників навчальних закладів – 62. Усі вони перебувають на самоізоляції. 

Ірина КУЙБІДА