Вибори до місцевих органів влади за новим виборчим законом відбулися. Зарано говорити, що остання неділя жовтня цього непростого року стала віхою на шляху до демократії. Власне, і повністю підбивати підсумки зарано, можна говорити лише про попередні.

Строкатий характер місцевої влади не повинен нікого дивувати. В Україні немає монолітності думок з більшості загальнонаціональних питань, на виборах ця ситуація стала ще більш помітною. Тому відсутність монобільшості практично у всіх радах, депутатів яких обрали 25 жовтня, – нормальне явище. Ба більше, не варто абсолютизувати прихід до чималої кількості місцевих рад представників «ОПЗЖ» та інших проросійських сил з причин, про які варто говорити після остаточного завершення підрахунку голосів.

Попри прагнення окремих соціологів втягнути суспільство у парадигму агрегованих рейтингів політичних партій, наші співгромадяни не піддалися. І – створили найнижчу явку в історії місцевих виборів, яка була спричинена страхом перед коронавірусом та неусвідомленням того факту, що децентралізація дозволила вирішувати проблеми міста та громади на місцях, не очікуючи відмашки від центру. З іншого боку, на цих виборах була реалізована можливість зміни виборчої адреси, і це позитив.

Втім, деякі учасники місцевих виборів дуже добре усвідомили нову реальність, тому у різних куточках України знову заговорили про підкуп виборців. Поки що брава Національна поліція не повідомила про резонансні кримінальні провадження – можливо, все ще попереду. А от створення фейкової ДВК на Сумщині – випадок унікальний, ситуація потребує жорсткої та принципової реакції не лише правоохоронців, але й суспільства, бо такі ігри погано закінчуються.

Власне, те саме потрібно сказати про ініційоване президентом, оплачене «Слугою народу» та проведене компанією «Зе Медіа» опитування з 5 запитань, до якого є чимало запитань. Реакція суспільства у багатьох точках його проведення була показовою, а характер «екзитполу», як його назвав президент в ефірі чотирьох телеканалів 22 жовтня, не має нічого спільного з вивченням громадської думки. Це дійство більше нагадувало псевдореферендуми у Криму та на Донбасі навесні 2014 року, і дуже шкода, що його освятив участю «під камери» особисто Володимир Зеленський.

Думаю, за пару днів топспікери правлячої партії стверджуватимуть, що причиною участі «Слуги народу» у місцевих виборах було прагнення створити належний фон для президентського опитування. Певен, його ще використають як інформаційний таран. Хвалитися «слугам», за підсумками 25 жовтня, практично нема чим, а самому Володимиру Зеленському доведеться змінити риторику у спілкуванні з мерами. Його вечірня обіцянка 25 жовтня «жорстко контролювати» місцеве самоврядування не має нічого спільного з законодавством, а звинувачення у сепаратизмі віддаватимуть помстою.

Вражають результати «Слуги народу» у Києві, адже і партійний список, і енергійна Ірина Верещук як кандидатка на посаду столичного міського голови опинилися за межами п’єдесталу пошани. Вражаюча зміна настроїв киян стала фактом, а 10-відсотковий успіх Олександра Попова від «ОПЗЖ» – неприємним сюрпризом для багатьох. І стає добре зрозумілою логіка команди Кличка, яка бореться за його перемогу вже у першому турі: вона дає підстави знову вийти на траєкторію загальнонаціональної кар’єри в умовах політичної турбулентності суспільства.

Кампанія з місцевих виборів має завершитися другими турами виборів міських голів у більшості обласних центрів. В центрі уваги будуть Львів та Одеса, де зійдуться чинні мери та парламентарії з власним баченням особливостей управління цими містами. Буде цікаво. Іншим міським радам доведеться включитися у протидію коронавірусу, яка стане випробуванням на професійну придатність для багатьох.