Драматичне завершення президентських перегонів у США, поза сумнівом, привернуло увагу цілого світу. Джо Байден став обраним президентом, проте розпочати виконання повноважень він зможе лише після інавгурації у січні 2021 року.

Перемога Джо Байдена спричинила потік фотографій з переможцем від різних українських політиків, а Володимир Зеленський долучився до світових лідерів, у Twitter привітавши обраного президента США. До речі, це привітання має більше сенсу, ніж привітання Андрія Єрмака та Олексія Гончарука у Facebook, хоча сам факт привітання з боку керівника ОПУ навипередки з президентом України  і без того виглядає кумедним.

За спалахом ейфорії якось випав з поля зору багатьох той факт, що Україна – очевидно, єдина держава у світі, де обраний президент США фігурує у кримінальному провадженні, відкритому ДБР та пов’язаному з «плівками Деркача». Останньому не варто сподіватися зміни гніву Вашингтону на милість. А що робити українським правоохоронцям? Закривати провадження через обрання фігуранта президентом США?

Насправді очікувати візиту Джо Байдена до Києва не варто, як і перетворення українського питання на пріоритет у зовнішній політиці Сполучених Штатів. Фотографії та спогади різної температури тут не допоможуть: президент США – офіційна особа з доволі чітко визначеним функціоналом. Якщо у Києві протягом каденції побуває віцепрезидент Камала Гарріс або державний секретар США, це також засвідчить високий рівень взаємин.

Україні варто піти від надмірної персоніфікації відносин зі США до чіткого формулювання власних пріоритетів. Невдовзі до Києва прибуде посол США в Україні Кіт Дейтон, який напевне буде уповноважений обговорювати ключові питання двосторонніх взаємин. Серед них – відновлення роботи Комісії зі стратегічного партнерства для формування відповідного рівня діалогу. Отримання статусу пріоритетного партнера США поза межами НАТО та продовження військової допомоги з боку США. Нарощування співпраці в енергетичній сфері – не лише у питанні використання української ГТС, але і постачання американського ядерного палива для українських АЕС. Зрештою, якщо посада спецпредставника Державного департаменту США в Україні ліквідована з відставкою Курта Волкера, чому не порушити питання появи спецпредставника Штатів хоча б на «Кримській платформі», про яку активно говорить офіційний Київ?

Україні необхідно позбутися ілюзій у зовнішній політиці, адже світ не є україноцентричним, у ньому рахуються з сильними та наполегливими. Чим швидше ми зможемо стати такими, тим більше підстав говорити про власну зовнішньополітичну суб’єктність – тут залежність очевидна.