Минулого тижня чи не всі місцеві ЗМІ розповідали про винахід науковців Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Вони придумали спосіб переробки отруйного борщівника Сосновського у крафтовий папір.

Така переробка – перша в Україні. Автором ідеї став молодий науковець, студент четвертого курсу Інституту економіки і менеджменту ІФНТУНГ Роман Сав’юк, а реалізувати її допомогли викладачі кафедри хімії.

Перш ніж перетворитися на папір, борщівник проходить кілька етапів переробки. Для виготовлення паперу використовують сухий борщівник. Його подрібнюють, додають реагент, а потім упродовж трьох годин варять. На виході отримують напівфабрикат, з якого можна робити папір. Борщівник комбінують із макулатурою, щоб папір виходив міцнішим. Отриманий папір можна використовувати лише у промислових цілях. До прикладу, в будівельній сфері.

Свій винахід науковці запатентували. Тепер працюють над тим, щоб вийти на промисловий рівень. Хоч їхній папір у виробництві дорожчий, ніж з деревини, але в рази вигідніший для екології і економіки загалом.

«Більшість підприємств використовують для виробництва паперу деревну целюлозу, для отримання якої вирубують ліси, – пояснює Роман Сав’юк. – Натомість ми пропонуємо альтернативу – використовувати целюлозу тих рослин, які щороку відновлюються. Багато родючих земель заполонив борщівник Сосновського. І тому виникла ідея зробити папір саме з цієї рослини. Такої сировини точно не забракне. Подібні технології вже використовуються та є популярними. До прикладу, в Україні діє проєкт з переробки листя. Наш проєкт пропонує переробляти навіть отруйні рослини, та, що дуже важливо, сухостій, у папір з різними можливостями використання. Це допомогло б уникнути масштабних пожеж, які починаються з банального спалювання трави».

Романові лише 20 років, і його пристрасть – це «зелена» економіка, він уже має масштабні плани – здійснити щось дуже корисне для держави. Хлопець не любить робити те, що не до душі, і звик бути чесним із собою. Навіть якщо доведеться влаштувати справжній бунт.

Два роки тому він вступив на третій курс до університету в Чернівцях, на спеціальність «управління персоналом», причому за державним замовленням. Першого ж дня на лекції викладач запитав аудиторію, що таке праця, і заявив, що не продовжить пару, поки не отримає бодай якусь відповідь. І з-поміж пів сотні студентів-третьокурсників ніхто навіть не пискнув – всі мовчки відсиджувалися.

«Я й сам міг відповісти, це ж елементарне запитання, – каже Роман, – але спостерігав, бо хотів зрозуміти атмосферу навчання. Тотальна студентська байдужість, погаслі очі і страх власної думки дуже розчарували мене. Я не бачив сенсу у такому навчанні. Наступного дня пішов до ректора і написав заяву на відрахування».

Весь наступний рік хлопець брався за різні підробітки: був офіціантом, монтажником на сонячній електростанції, мив автівки… Роман навіть нікому не розповідав, що має червоний диплом з технікуму.

Але талант запалювати і надихати людей нікуди не подівся. Тим паче хлопець аж кипить різними ідеями. Зараз розробляє смартплатформу для висадки дерев, яка в перспективі мала б посприяти озелененню Франківська. А ще волонтерить у заповіднику в Горганах – допомагає оцифровувати закритий маршрут. «Ідеї приходять нізвідки, – усміхається Роман. – Я можу просто йти вулицею і зненацька щось вигадати».

Також замислюється над вирішенням глобальних проблем. Наприклад, де в Україні можна буде утилізувати сонячні панелі через кілька десятків років – якраз тоді, коли спливе термін придатності більшості тих, що зараз працюють? «Люди масово встановлюють собі ці панелі, але ніхто навіть не думає, як потім їх переробляти. І найголовніше – де? – говорить науковець. – Аби з ними не було, як з пластиком, від якого світ тепер ніяк не може очиститися».

Наталя МОСТОВА