Уже 6 років у нашому місті працює Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, який за цей час провів десятки цікавих подій, акцій, зустрічей. Про життя громадської організації під час карантину, успіхи та невдачі у роботі, католицьке Різдво  говоримо з директоркою Центру, пані Мар’єю Осідач.

• Якою була мета створення такого Центру?

– Івано-Франківськ, давній Станіславів, місто багатонаціональне, і однією з національних меншин, яка проживає тут є поляки. Вони від початку незалежної України просили уряд України і Польщі про місце, де можна би було зустрічатися, розмовляти своєю рідною мовою, проводити культурні заходи, запрошувати всіх охочих познайомитися з їхньою культурою. Багато років пішло на те, щоби цю підтримку знайти. І у 2010 році тодішній мер Віктор Анушкевичус при співпраці з Генеральним консульством Республіки Польща у Львові знайшли місце, яке польська меншина зможе облагородити і використовувати. 2011 затвердили приміщення і розпочали ремонт, а 2014 відкрився Центр. Наша місія – допомога та активізація в усіх сенсах життя польської національної меншини Івано-Франківська.

– Люди якого віку здебільшого приходять до Центру?

Польська нацменшина Івано-Франківська – це зазвичай старші люди. З 2001 року за статистикою  їх тут проживає від 2000-2500 осіб. З 2008 року, коли польський уряд прийняв закон про Карту Поляка, багато українців почали віднаходити своє польське коріння. І у зв’язку з цим, цих людей може бути більше, проте ми не маємо  нових статистичних даних. Тому не можна вказати середній вік нацменшини. Центр відвідують особи від дошкільного віку, молодь та старші люди. Для дітей проводимо заняття, які їх активізують і привчають до мови. Для молоді є проєкти пов’язані з особистісним розвитком, залучаємо їх до громадської роботи, заохочуємо бути активними свідомими громадянами своєї країни. Для осіб літнього віку проводимо заходи, на яких вони можуть відпочити, згуртуватися, щоб не почувалися асоціальними у суспільстві. 

-За роки існування організації, які проєкти стали “традиційними”?

– Нашими традиційними проектами є Дні Польської Культури, які цього року ми провели вп’яте. Це проект про промоцію польської культури. Зазвичай ми проводимо його в травні, проте цього року він відбувся в кінці серпня. Протягом трьох днів ми проводимо заходи і для дітей, і для молоді, і для дорослих. Різні виставки, семінари, концерти, щоб всі мешканці, а також гості могли познайомитися з польською культурою. Ще є такий проект, як Форум Молодих Поляків. Це є проєкт для молоді з польським походженням, спрямований на розвиток лідерських якостей, щоб молодь залишалася в Україні, була свідомим громадянином України, але не забувала про своє коріння. Ще одним великим проектом є польсько-українська конференція “Станиславів та Станиславівщина”. Цього року ми теж її проводили вп’яте. Конференція присвячена історії давнього Станиславова, у ній беруть участь польські та українські історики. Кожного року ми шукаємо актуальні теми. Наприклад, цього року подія була приурочена до 100 річниці пакту Пілсудський-Петлюра, спільній боротьбі проти більшовиків. 

– Яким проєктом найбільше пишаєтесь?

– Особисто я пишаюся кожним проектом. Коли я стала директором, у нас не було великих проєктів, але моїм завданням було створити ім’я Центру, такий собі бренд. Кожне завдання було маленьким, але найважливішим. І так є до сих пір: кожен проєкт улюблений і винятковий. Проєкт, який є “мій, саме мій”- це Форум Молодих Поляків. Мені дуже важлива молодь польського походження, щоб вони хотіли залишитися тут, бачили перспективу в Україні і розвивали її. На цьому проекті вони дізнаються, що мати українське та польське походження це є їхній додатковий плюс і варто його використовувати тут, в Україні, а не за кордоном. 

– Як карантин вплинув на роботу Центру?

– Ми сиділи на лоукдауні, як і всі, але через тиждень ми відновили заняття з польської мови онлайн. З червня відкрили бібліотеку, а згодом пристосовувались до правил помаранчевої чи червоної зони відповідно. І цей рік всю роботу організовуємо, щоб діяти в рамках закону і не порушувати карантин. 

– Які мрії на наступний рік? 

– Мріємо, щоб не було карантину. Це наша основна мрія, щоб ми могли працювати в звичному режимі. Хоча і попри карантин нам все ж вдалося провести деякі заходи.

– Які саме?

– Провели три наші основні проєкти: Форум Молодих Поляків, конференцію та Дні Культури. Також проводили тренінги для молоді у маленьких 10-15 особових групках. Також була конференція про Іоана Павла ІІ онлайн, а музичний концерт відбувся у костелі, у зв’язку з тим, що це велике приміщення, нам вдалося провести його офлайн. Фактично це все. 

-Як ви вважаєте, онлайн заходи були такими ж успішними, як і офлайн?

– Вважаю, що були успішними. З кожним місяцем ми все більше освоювали інтернет-можливості, звісно, що кожен проєкт міг бути краще організований. Жоден онлайн не заступить реальності, тому що в офлайні є емоції, спілкування.

-Розкажіть про особливі традиції католицького Різдва?

-Ще за чотири тижні до Різдва у католиків розпочинається період радісного очікування- адвент. Цікавинкою є те, що у кожній родині ставлять святковий вінок з чотирма свічками, одна запалена свічка – один тиждень. Свічки запалюють у неділю після Служби Божої, і коли запалені всі чотири свічки – приходить Різдво. Католики святкують Різдво, як і весь світ. Важливою частиною є святкова вечеря, під час якої на столі має бути 12 пістних страв. Після неї всі йдуть на Святу Месу з назвою Пастерка. Колядки, відвідування родин, подарунки- загалом святкова атмосфера. 

– Місцеві поляки святкують виключно релігійні свята західного обряду, чи східного теж?

– Залежить від того, яка це сім’я. Наприклад, у моїй родині завжди говорили, що є “польське” і “українське” Різдво. Якщо у родині суто етнічні поляки- вони святкують Різдво у грудні, а вже у січні йдуть до знайомих і друзів. Проте дуже часто є мішані родини, які святкують і одні, й інші свята. 

Таїсія Стружанська, гурток журналістики Міського цнтру житячої та юнацької творчості