Ну, нарешті, дочекалися. Нарешті у «Химері» сталося щось направду цікаве. Презентація – не презентація, фільм – не фільм, кліп – не кліп. VJ-group “CUBE” представила франківському глядачеві відеоверсію україномовного варіанту альбому Юрія Андруховича і польського гурту “Karbido” «Самогон». Пояснити, що таке віджеїнг направду тяжко. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Але спробувати варто. Протягом туру Андруховича і «Карбідів» (Ужгород, Львів, Тернопіль, Дніпропетровськ, Київ) відеоряд, створений франківцями, встиг стати невід’ємною частиною презентації «Самогону». Після представлення фільму у «Химері» стало зрозумілим те, що це відео може жити окремим від концертних лайвів життям. Власне проект, показаний у «Химері», був сумішшю текстів Андруховича, музики «Карбідо» і найрізноманітніших відеоцитат VJ-group “CUBE” на кожен з концертних творів. Це були фонові відео, кінофрагменти і просто майстерні компіляція та фрагментування відеокадрів і цитат. До речі, окрім вже презентованих у Франківську речей із «Самогону», концертний матеріал був наповнений новими віршами-композиціями з нового альбому «Цинамон», а також неперевершеними старими віршами «Індія» та «Козак Ямайка».

Проект франківських віджеїв можна сміливо назвати революційним, адже досі віджеїнг був популярним лише на танцполах вечірок електронної музики. Зумівши доповнити і збагатити текстовий та музичний матеріал Андруховича і «Карбідів», vj Glow і vj DaPix довели перспективність і багатогранність ві-джеїнгу. Відбулося власне те, що називають проривом і розширенням жанру. Про те, як vj-ілюстрації власних текстів сприймає сам автор і що у такому відео залишається поза кадром, кореспондент «ГК» з’ясував у розмові з Юрієм Андруховичем та vj DaPix’ом.

 

– Чим для вас є віджеїнг?
Ю. А.: Я зараз знайомлюсь з цим жанром. Безумовно, я бачу якусь аналогію із сучасним діджейським мистецтвом, невипадковим є спільний корінь «жокей». Насправді існує цілий океан всякого відео і мистецтво віджеїнгу полягає у його відборі, монтуванні і поєднанні. Так, як справжні найкращі ді-джеї за допомогою всіляких міксів і колажів створюють якусь зовсім нову музичну якість з готового матеріалу. Так само і наші ві-джеї з маси готового відеоматеріалу зробили цілком самостійні і дуже несподівані речі. Зараз це вже видається мені невід’ємною частиною наших виступів, ми і надалі будемо цим займатися, бо без них я не можу собі уявити наші проекти. Можу навіть поділитися планами: влітку наступного року, якщо ми завершимо «Цинамон» (новий спільний з «Карбідо» альбом – Т. Є.), то ми поїздимо з виступами літніми кінотеатрами просто неба. Під час нашого туру лише у Тернополі ми виступали у кінотеатрі, і там ві-джеїнг відбувався набагато органічніше. Тому хочеться це робити у кінотеатрах.
VJ DaPix: Для мене – це імпровізація. У випадку з промотуром «Самогону» це була просто фантастика: високий рівень поезії, кожне слово надзвичайно значуще і викликає у мене багаті асоціації. Мало співставити під кожне слово свій відеоряд, головне – їх між собою гармонійно поєднати. Плюс музика «Карбідів» достатньо багата, я з радістю слухаю їхній джаз-рок. Отже, це імпровізація з відеорядом.

– Віджеїнг важко назвати тільки фоном до тексту і музики. Сьогодні ми сприймали картинку без концертної атмосфери.
Ю. А.: Все разом творить певну цілісність, але це самостійна творча частина. В якомусь сенсі це явище похідне, бо воно прив’язане до музики і текстів, з іншого боку, ві-джеї потрактували їх достатньо вільно, вони пішли дуже далеко у своїх творчих фантазіях.
Я думаю, що можлива така версія, коли концертних залів не буде, а буде виключно ві-джейська робота.
VJ DaPix: Часто через якусь несвідому ідею народжується дуже виграшна система образів. Наприклад, твір «Індія» – надзвичайно потужний текст і музика, якісь банальні індійські мотиви не дотягували до цього рівня, пластмасовість комерційних індійських фільмів не підходила для цього твору. Вихід був дуже простий: постійно грати на образі полум’я і води. Жінка у комбінації з полум’ям викликає багаті асоціативи. Щоразу це були три різні відеопотоки, щось підіграє, щось на басах, як у музиці, щось веде мелодію.
Сьогоднішня презентація в «Химері» довела, що такі відеороботи можуть жити самостійним життям.

– Чим в такому випадку віджеїнг відрізняється від кліпмейкерства?
Ю. А.: Думаю, там дуже багато спільного. Принципова різниця, мабуть в тому, що кліп створюється переважно з власного матеріалу, а тут іде вибір і монтування відео, зробленого багатьма іншими людьми. Таким чином з багатьох крупинок, з мозаїки складається щось самостійне. Хоча існує багато відеокліпів, де використовуються документалістика, кадри з кінофільмів – так що грань тут майже невидима, місцями її взагалі нема.

– Тепер люди на концертах, мабуть дивляться на екран, а не на вас з музикантами.
Ю. А.: Мені трохи не до того, щоб за цим слідкувати. Але про себе я можу сказати, що я сам іноді задовго дивився на екран під час концертів. Я знав, що у мене зараз програш, задивлявся на екран і часом запізнювався зі своїм вступом. Так що я думаю, що воно втягує, воно сугестивне.
VJ DaPix: Ми занадто зайняті, щоб за цим спостерігати на концертах, але знайомі кажуть, що є глядачі, які тільки й дивляться на екран, інші ж – сприймають комплексно.
Ви спостерігали роботу інших віджеїв? Ви маєте з ким порівнювати?

Ю. А.: Я маю трохи подібного досвіду: це кліпи, зроблені на поезію, такі проекти робили прибалти, шведи. Концертний досвід для мене новий. Якось я брав участь у голандському проекті, різним митцям з різних країн була задана тема «One minute world» («Однохвилинний світ»). Було відібрано 27 найкращих відеоробіт, зроблених на якийсь текст. Це те, що я бачив і знаю, поки що глибше зануритись у відеоарт не вдавалося.
VJ DaPix: Наше щастя, що ми не У цій роботі бути аматором з відчуттям естетики і гармонії набагато краще, ніж бути черствим професіоналом.

– Розкажіть про ваші відео-заготовки. Які фільми ви використовували для цього відео?
VJ DaPix: По цьому можна робити цілий конкурс, хто більше фільмів впізнає. Це фільми, починаючи від 1905 року закінчуючи зйомками 2008 року. Це фільми з колекції організаторів «КіноКУБУ». Щось вже було показано на засіданнях клубу, щось ніколи не буде показано.

Розмовляла Тетяна Єрушевич