Днями

ХОМЯК

Ішов сьогодні на роботу. Попереду узбіччям йде симпатична дівчина з торбиною. Її наздоганяють два підлітки на скутері, вихоплюють торбину і дають газу. Дівчина стоїть пару секунд розгублена й шокована, потім починає істерично сміятися. Махає їм услід рукою і кричить: “Щасливо!”. Виявилось, у її торбині був здохлий хом’як Кузя, якого вона несла ховати.

Якось

ПОВАР

У мене приятелька – власниця китайського ресторану. Вона нещодавно нового шеф-кухаря роздобула, він українською поки що “ні бе, ні ме”. Але дещо вже схопив. Так от. Етикет вимагає, щоб деякі страви клієнтам подавав сам шеф-кухар. Тьмяніє світло, стихає музика, і в компанії кухарчуків цей китаєць урочисто несе страву… Ставить на стіл каструльку, власноруч розкладає у тарілки і чекає, коли почнуть куштувати. Після того, як перший шматок з’їдено, він довірливо схиляється до столу і питає: «Заї..ися?» Причому з характерним китайським акцентом. Власниця каже, що її там не було, але персонал розповідав, що на це питання обернувся весь зал. Коли потім на кухні в ошелешеного кухаря запитували, де це він встиг нахапатися міцних слів, той через перекладача намагався виправдатися: «Адже українською це означає “вищий клас”, хіба ні?» Ну, що тут скажеш!

Колись

ГІРЧИЦЯ

Одного разу моя тітка розповідала про своє дитинство. Трапилася ця історія в голодні повоєнні роки. У рідному селі була лише початкова школа, тому навчання продовжували в сусідньому селі, де школа була семирічна. Інтернату при школі не було, і жили у когось на квартирі. Моя тітка з подружкою квартирували в одних людей похилого віку. Коли сідали їсти, дід витягав з буфету невелику баночку, чимось з неї тонко намащував хліб і їв примовляючи: “Але смачно!” Подружки подумали, що це щось дуже смачне і, напевно, дороге, тому що намащував дід дуже тонко. Їм страшенно хотілося цього спробувати, і одного разу, коли вони були в будинку самі, досягнули баночку з буфету, взяли по маленькому шматочку хліба, намастили товстим шаром і поспіхом з’їли. Ось тоді стало зрозуміло, чому дід тих ласощів багато не їв – гірчиця і справді була добра.

І взагалі…

Один чоловік прожив довге і щасливе життя. У той день, коли він збирався покинути цей світ, до нього постукали.

– Я посланець Бога, – сказав гість. – Ти прожив довге життя. Ми хочемо увічнити його для науки молодим. Ми вирішили виділити тобі стільки років, скільки буде потрібно для опису життя. Вибери собі перо й папір і почни!

– Дайте мені тростинку і пляж на березі океану, – відповів старий.

І він приступив до роботи. Все, що йому вдавалося написати на піску за день, змивав ранковий прибій. Доводилося починати спочатку.

– Ти хитрун, вирішив обдурити нас, – обурився посланець Бога.

– Ви просили мене описати життя. Хіба я винен, що безліч разів мені доводилося починати його з чистого аркуша? – відповів старий.

Йому дали спокій. Він, напевно, і сьогодні там, на березі океану. Пише історію свого нескінченного життя.