Спершу вона підкорила воду, а потім ще й крижану воду. 39-річна франківка Марина Цимашевич стала першою українкою, яка офіційно проплила Льодову милю – один із найжорсткіших запливів у світі. Жінка стала 388-ою людиною на планеті, яка це зробила.

Йдеться про заплив на 1609 м у крижаній воді нижче +5˚С лише в самій шапочці, окулярах і купальнику, а температура повітря того дня трималася позначки -3˚С. На довші дистанції у крижаній воді не плавають – це просто фізично неможливо.

Такий заплив проводять тільки індивідуально, обов’язково з великою командою рятувальників, і він має бути підтверджений Міжнародною асоціацією льодового плавання. Цього разу льодовий заплив відбувся на озері Закшувек у Кракові.

Марина здолала Льодову милю за 44 хвилини. Довелося їй нелегко. «Після перших 200-300 метрів у такій воді перестаєш відчувати руки, ноги і взагалі все, – розповідає Марина. – Мусиш дивитися, аби переконатися, що якась частина тіла все ще існує, не відмерзла і не відпала. Більшу частину дистанції я проплила спокійно, а на останніх 300 метрах від переохолодження м’язи просто стали відмовляти. Я з усіх сил пнуся плисти, а вони просто не слухають. Доплила тільки завдяки команді підтримки на каяку, яка 300 останніх метрів кричала: «Давай! Ще трохи! Ти зможеш! Давай!»  

А потім настає важкий процес приходу до норми. У льодовому плаванні заплив вважається закінченим не в момент, коли ти вийшов з води, а коли прийшов до себе, загроза життю минула і ти знову в стані, коли вже можеш нормально ходити. Процес відігрівання перемерзлого організму довший і часто набагато небезпечніший, ніж саме плавання. Але Марині все вдалося.

Взагалі за останній рік плавчиня пройшла шлях від 25 метрів до 1 кілометра в льодяній воді. Сезон змагань почався незле: друге місце на дистанції 400 м і третє – на 1000 м у змаганнях Зимового плавання.

«Від ненависті до холоду дійшла до задоволення від льодяної води. Почуваюся абсолютно щасливою і дуже здоровою», – усміхається Марина.

Вона й справді ще змалку була страшним змерзлюхом, а плавати навчилася лише п’ять років тому, коли з сім’єю переїхала до Кракова. «Там дуже багато басейнів, вони на кожному кроці, – розповідає жінка. – Більшість поляків відвідують басейн бодай раз на тиждень. Мені теж стало цікаво».

Зрештою цікавість привела її аж до проливу Босфор. Хоча перед тим не один місяць вона віддала постійним тренуванням. Спершу нічого не вдавалося, вже через кілька десятків метрів Марина починала задихатися, дуже втомлювалась, майже тонула… Але це ще більше мотивувало.

Так у липні 2019-го у Стамбулі відбувся відомий Міжконтинентальний заплив з Азії в Європу. Тоді Марина подолала дистанцію у 6,5 км за 1 год 16 хв 59 с. Заплив проходив без використання гідрокостюмів та годинників, тільки купальник, шапочка й окуляри.

«Відкрита вода – це стихія, – каже жінка. – Ти мусиш її відчути, а не боротися. Мусиш навчитися комунікувати з нею: слухати себе і слухати воду. Тому я б сказала, що плавання – це своєрідний шлях до самопізнання».

Далі відчайдушна франківка захотіла знову спробувати себе в чомусь новому. Наприклад, позмагатися з холодом. І вже через кілька місяців перемогла у Польщі на змаганнях із плавання у крижаній воді.

«Ще донедавна я кричала, що без гідрокостюма не залізу у воду з температурою +18˚С, – сміється Марина. – А тоді мені стало просто цікаво, яким чином людям вдається плисти у льодяній воді. Я багато перечитала про холодну воду, почала приймати холодний душ – відчуття чудесні. І зовсім скоро зайшла в крижану воду Балтійського моря – то були змагання в Польщі. Я проплила 25 метрів і почувалася щасливою: купа сили й енергії. Зрозуміла, що хочу ще і ще. Побачила море людей, які плавають у холодній воді, причому багатьом було вже за 70 років, вони виглядали настільки радісними і навіть здоровішими, ніж я, – геть не схожі на тих бабусь і дідусів, котрим треба поступатися місцем в автобусі».

Повернувшись додому, Марина багато тренувалася на місцевому озері, але з дотриманням суворих правил безпеки, бо ж плавати в холодній воді – не забавка. На березі обов’язково має хтось чекати, адже навіть з досвідченими плавцями може щось трапитися у крижаній воді, бо вона дуже підступна. Після виходу на берег обов’язково треба з’їсти щось солодке – аби швидко поновити переохолоджений організм. Адже плавання в крижаній воді страшенно енергозатратне: тіло віддає купу енергії, щоб зігрітися. Оклигувати від крижаної води удвічі довше, ніж тривалість самого плавання.

«Це як з Еверестом, – сміється Марина. – Вийти на нього – це лише половина шляху. Значно більший виклик – зійти звідтіля».

Наталя МОСТОВА