Якось

ЕФЕКТ

Цей ефект дивовижно конкретний. В експерименті людей просили про щось збрехати – письмово (написати рукою) або усно (вимовити вголос). А потім їм пропонували взяти собі на вибір мило для рук або ополіскувач для рота. Порівняно з контрольною групою, де люди говорили правду, рукописна брехня спонукала частіше взяти мило, а усна – ополіскувач для рота. За даними нейросканування, при виборі ополіскувача для рота у людини, яка збрехала вголос, збуджена сенсомоторна ділянка, пов’язана з ротом (тобто люди думають про власний рот). А при виборі мила – ділянка мозку, що відповідає за руки. Так втілене уявлення про чистоту отримує чітку прив’язку до частин тіла. Ще одне дослідження показує вплив культури на ефект леді Макбет. В експериментах, описаних вище, брали участь люди європейської та американської культур. Коли той самий експеримент провели з представниками східних культур, то виявилось, що вони намагалися вимити обличчя, а не руки. Якщо ситуація вимагає «зберегти обличчя», то вже краще хай чистим буде воно.

Колись

КОРОЛЬ

«Цирковий антрепренер, свого часу король Албанії» – так було записано в офіційному посвідченні особи Отто Вітте, циркача з Німеччини, який встиг побувати кілька днів албанським королем. У 1913 році Албанія отримала незалежність від Османської імперії. Монархом вирішили призначити племінника чинного султана Халіма Едіні. Клоун Отто Вітте і його друг, шаблековтач Макс Хофман, у той час гастролювали в Албанії з цирком на колесах і побачили портрет Халіма Едіні в газеті. Вони виявили дивовижну схожість Отто Вітте з новим монархом і вирішили діяти. Циркачі загримували Отто під турка, взяли у Віденській опері костюми, сіли в Салоніках на пароплав з Туреччини і дали телеграму, що принц виїхав. 9 серпня 1913 року новий монарх Отто Вітте був зустрінутий з почестями. Новий король оголосив свою програму: коронація відбудеться 13 серпня, потім війна з Чорногорією, контроль над скарбницею тепер повністю за ним, а головне – підібрати правильний гарем! Його влада протрималася до тих пір, поки з Туреччини не прийшла телеграма. Названий король утік до Німеччини і до кінця днів пишався своєю пригодою.  Однак ніяких записів в Албанських архівах про це не збереглося. Отто, звичайно, говорив, що це просто змова проти нього. Та, швидше за все, це була просто красива історія, але в неї повірили. Журнал «Тайм» опублікував про нього статтю в 1958 році. Про нього написана і книга “Король до останнього дюйма”. До того ж, в історії Албанії в 1914 році фігурує інший німецький принц Вільгельм Вид. Але це зовсім інша історія.

І взагалі…

Одного художника імператор попросив намалювати Гімалаї на стінах його палацу.  Художник був дзен-майстром, він сказав, що йому потрібно для цього три роки пожити в Гімалаях. Імператор запитав: «Це займе у тебе три роки?» Художник відповів: «Я прошу мінімум часу, тому що, поки я не стану частиною Гімалаїв, я не зможу намалювати їх. Мені потрібно піти туди і розчинитися у них». Через три роки він повернувся і розписав стіну за три дні. Імператор прийшов подивитися. Це було диво! Він ніколи не бачив таких прекрасних гір. Навіть справжні Гімалаї були блідішими порівняно з ними. Імператор довго стояв і милувався, а потім помітив: «Тут я бачу стежку, куди вона веде?» Художник відповів: «Ми можемо піти подивитися». Вони пішли і більше не повернулися.