Щойно з’явилася дешевша альтернатива монополістам – фірташівським облгазам, вони вигадали нову схему швидкого заробітку: просто методично відрізають населенню газ, будинок за будинком, від приватних кам’яниць до багатоквартирних будинків, а тоді вимагають по 10 тисяч за «нове підключення». Не маючи ані вибору, ані альтернативи посеред опалювального сезону, люди віддають останнє, аби у хатах не потріскали труби, мати можливість помитись у теплій воді і приготувати щось тепле для себе і дітей. Але я на власному досвіді переконався: якщо дати цим новітнім рекетирам гідну відсіч, не лише зекономите гроші, але й надовго відіб’єте бажання монополіста заробляти «легкі гроші»…

І тоді все буде по-дорослому: хтось “сяде” і надовго, а нахабний монополіст-рекетир заплатить компенсацію, у десять разів більшу, аніж планував “зрубати бабла”…

Коли я потрапив в аналогічну ситуацію, то, попри запевнення сусідів, що «нічого не вдієш – ми мусіли заплатити, і тобі доведеться», вирішив дати нахабам бій. Щойно мені сказав бригадир газовиків, що «доведеться, мабуть, ена два-три дні відрізати вам газ, а потім заплатите – і ми вас знову підключимо, ще й труби замінимо», я жорстко відрубав: «В опалювальний сезон – не дозволю!» І це подіяло – бо насправді без згоди абонента газовики не мають права цього робити. Більше того, навіть за умов аварійної ситуації мають право відключити вас не раніше, ніж через 5 днів після офіційного попередження, підкріпленого офіційним письмово обґрунтувати таку необхідність низкою відповідних параметрів зношеності труби. І мають, згідно з чинним законодавством, ліквідувати аварійну ситуацію не пізніше, ніж упродовж 8 годин. Та максимум за дві доби у місті і 5 – у селі – відновити газопостачання. Але ж про це, певна річ, більшість споживачів навіть не здогадуються, а газовики – і не згадують. Бо їх основне завдання інше – «зрубати бабло».  

Аби не втомлювати подробицями, скажу лише, що наступного разу я відганяв їх (а це три спецмашини – пересувна діагностична, старенький «газон» із бригадою «десантників» та важкий бульдозер із двома ковшами і фрезою для зрізання асфальтобетонного покриття п’ять разів. У тім числі один раз – вкупі із кур’єром з облгазу, який приніс згадані мною два документи, проте із ордером на роботи у період з 26 жовтня по 9 листопада 2020(!) року, коли вони, власне, встигли «відрізати» два сусідні будинки, але не встигли добратись до мого. Сусіди воленсз-ноленс заплатили газовикам по 10 тисяч «відкупного». До мого ж будинку добралися минулого тижня – саме тоді, коли уночі надворі було до 18 градусів морозу…Звісно, що я повторив кур’єру свою категоричну відмову, після чого він, порадившись із виконавцем документів, відповів: «Ми відправимо вам документи поштою».

Такий варіант й справді передбачений законодавством. От тільки є нюанс: згадані роботи можна починати не раніше, як через 5 днів після того, як ви розпишетеся за рекомендований лист. А не підпишетеся – ніхто ніяких робіт починати не має права! Або ж, у випадку доведеного аварійного стану, зробити це упродовж тих же 8 годин світлового дня! І ніяк інакше. Тому я вручив і кур’єрові, і бригадорові газовиків по візитівці, лаконічно додавши: «Перекриєте мені незаконно газ – я заблокую вашій компанії рахунок, і зарплати ви не побачите доти, поки не дасте мені спокою». Це саме повторив телефоном виконавиці документів.

Це подіяло. Бригадир побіцяв до наступного  тижня нічого не робити, поки я не узгоджу усі питання з головним інженером компанії, Володимиром Монюком. Проте і бригадир, і кур’єр, і виконавиця, і навіть особиста його секретарка давали мені виключно його офісний стаціонарний номер телефону. А слухавки пан інжінєр за чотири доби так і не підняв – хоча я методично набирав цей номер кожних 15 хвилин. «Втомлена» моїми дзвінками секретарка врешті заявила: «ну чого ви дзвоните – він практично не буває в офісі. Приходьте у середу – у нього з 15-ї години прийомний день до 17-ої».

Увляєте: вам посеред найлютіших морозів, у четвер хочуть відрізати газ, а ви лише через 6 днів у вихололій хаті зможете поговорити про щось із тим, хто дав таку незаконну вказівку? «То дайте мені його мобільний, якщо ситуація, як ви стверджуєте, аварійна» – кажу. «А то вже ваша проблема, я й сама його мобілки не знаю. Додзвонитесь чи прийдете, якщо він захоче – сам дасть вам свій номер», – вочевидь, навіть не червоніючи, відрубує секретарка і кидає трубку, щоб більше її вже не піднімати…

 Бригадир свого слова дотримав: до вівторка мені таки дали спокій. А вчора вранці я прокинувся від дикого холоду в хаті. Почалапав до котла: він показував «еррор 01»: відсутність газу в системі. Газова плита, звісно, теж не включалася. Гаряча вода від новісінького двоконтурного котла замість щойно демонтованої газової колонки – також. Дзвінки ані в кул-центр, ані в аварійну газову службу нічого не дали. Єдина порада – «підіть гляньте,у вас минулого тижня ж копали, може там вода труби залила». Коли я підійшов до ями, все виявилося ще феєричнішим: вивід із магістрального газопроводу середнього тиску був обрізаний і «заглушений»… жменею снігу, а обрізаний патрубок, що вів до мого будинку, заткнутий якоюсь шкарпеткою! Тим часом над ямою двометрової глибини, та й довкола неї, навіть крізь заліплені нежитем ніздрі я відчув сильний запах газу…

Я – людина мирна, як мовиться, білий та пухнастий. Але лише до моменту, коли мене не «дістають». А це вже був «фол», який не міг не увімкнути у мені «озвєрін». Тому до 16.30 я наполегливо набирав усі можливі служби й інстанції, включно зі службою оперативного реагування міськвиконкому. Паралельно брат, який півжиття пропрацював у місцевому «Білому домі», сходив до помічниці одного з заступників мера. Та при ньому набрала директора Івано-Франківськгазу, п. Струка, який, добре усвідомлюючи, із ким говорить, цинічно відрубав: «Всі платять, а він – чим кращий? Заплатить – відновимо!» Після цього сама помічниця констатувала: “так, це рекет, але: 1) іншого варіанту не існує, бо 2) вони в курсі, що облгаз у такий спосіб відрізає цілі під’їзди і багатоквартирні будинки, і “всі платять”, тому що “облгаз – приватна структура і мерія не має на них жодного впливу”

Відтак я вирішив діяти за совковим принципом: порятунок потопельників – справа рук самих потопельників». І вперше в житті перекрив дорогу. Просто біля свого будинку і у пік-час. Попередньо повідомивши про це у групі, де регулярно пише міський голова. Затегувавши додатково його самого, десяток «найгостріших» журналістів Франківська, кількох нардепів-друзів та – для більшої вагомості заяви – прем’єра Шмигаля. Бо іншого вибору мені просто не залишили…Щоправда, ті ж друзі-нардепи пропонували скласти депутатський запит про злочин і чекати відповіді на нього 10 днів, але ж на дворі, якщо хтось не помітив, зима, і я щойно два тижні тому поміняв всю систему опалення й гарячого водопостачання, вклавши у неї усі вільні кошти. Уночі від морозу система почне замерзати, стіни – тріскатись…

Тож, якщо для колег-журналістів моя проблема виявилася недостатнім «інформаційним приводом», а аргументи (бо ж своя сорочка ближче до тіла – їм наразі трубу не відрізали), я вирішив особисто створити для них додатковий: перекрив решту недонищеної дороги біля хати. У вівторок – попереджувально, на годину. Пообіцявши у тому ж пості: «завтра – намерзнувшись і без гарячого харчування – до вирішення питання і саме в годину пі. А якщо уночі таки дуже замерзну – просто розтоплю сніг, з якого зробили «заглушку» для магістрального газопроводу, і облаштую біля нього ватру… Сподіваюсь, тоді «бабах» стане достатнім у всіх відношеннях інформприводом…»

І мені моя одноосібна акція протесту навіть сподобалося. Було два екіпажі поліції, з кожного боку від мого перекриття. Той, що приїхав першим (вони ж неподалік харчуються – попри усі карантини є такий заклад, який не закривався за всю пандемію ані на годину;) ), були менш толерантними, погрожували скласти протокол та викликати евакуатор (бо для більшої переконливості я перекрив дорогу не лише «фірмовим» франківськгазівським турнікетом зі знаками, але й власною машиною). Вгамувалися лише після моєї спроби роздати журналістські візитівки (прочитали, але в руки взяти не наважилися). Другий екіпаж виявився адекватнішим – об’їхали іншою вулицею, припаркувалися поруч із моєю машиною з протилежного боку мого пікету, уважно вислухали й погодилися з моїми аргументами. Тим більше, що снігова «заглушка» на момент завершення акції вже розтанула. А по обидва боки від моєї хати – кафе, де пияки крутяться і курять майже цілодобово! Уявіть собі, що буде, якщо хтось із них за звичкою кине недопалок в яму! Ба більше, ми домовилися, що наступного дня на продовження акції (за потреби) приїдуть саме вони )) Щоправда, жоден екіпаж так і не склав протокол про серйозніший, аніж мій, злочин – несанкціоноване порушення цілісності середнього магістрального газопроводу…

І це спрацювало! Увечері на мою розповідь про пікет відреагував міський голова Марцінків – дав   відповідне доручення раднику з питань запобігання та виявлення корупції. Поговорили із ним – домовилися, що вранці приїде разом із пулом журналістів з’ясовувати і цю ситуацію, і заодно ситуацію із незаконним 6-поверховим самобудом сусіда-бізнесмена…

У середу, переконавшись на місці, що це не просто «емоційний хайп», останній зафіксував усі порушення, пообіцяв, що муніципальна варта зафіксує обидва злочини газовиків – несанкціоноване руйнування дороги та аварійно небезпечне пошкодження магістрального газопроводу та почне юридичну підготовку для оскарження дій облгазу у суді.

Адже, “Івано-Франківськгаз”, захопившись незаконними оборудками, порушив щонайменше три закони, Цивільний та Кримінальний кодекси. Тож прагнення незаконно заробити 10 тисяч гривень на кожній квартирі обернеться штрафами, виплатою матеріальних та моральних збитків, а головне – комусь доведеться не лише втратити посаду, але й «сісти». Надовго. Залежно від кваліфікації злочину – на від 2 до 12 років…

Тим часом я, зважаючи на те, що о 18-ій минуло 32 години проти 8, передбачених нормативним Типовим договором розподілу природного газу на ліквідацію аварійної ситуації, а у четвер о 10.00 – дві доби, передбачені на відновлення газопостачання у таких випадках, о 17-ій продовжив перекривати трасу. Цього разу вже санкціоновано, заанонсувавши її ще звечора напередодні у публічних групах Франківська та особистих сторінках міського голови Франківська та прем’єр-міністра. Бо головний інженер облгазу – навіть у свій  єдиний прийомний день на тиждень, так слухавки і не взяв. Гадаю, настільки зайнятій поза власним офісом людині, можливо, варто було б змінити місце праці – для звільнення, за трудовим законодавством, вистачає і двох днів відсутності на роботі без вагомих підстав 😉      

З іншого боку, за дії, зафіксовані радником міського голови Франківська з питань запобігання та виявлення корупції, «рекетирам» з облгазу «світять» щонайменше по одній статті Цивільного та Кримінального кодексів. І якщо  стаття 103(2) першого із них (Пошкодження газопроводів при провадженні робіт) передбачає накладення штрафу на посадових осіб  невеличкого штрафу – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів, то ст.292 Кримінального кодексу України (Пошкодження об’єктів магістральних газопроводів), залежно від кваліфікації, передбачає штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи, обмеження або позбавлення волі на строк від 2 до 12 років… І це буде хорошим «уроком» для усієї решти зажерливих монополістів…

Крім того, мерія, зі свого боку судитиметься через несанкціоноване знищення якісної асфальтобетонної дороги, а я – вимагатиму компенсації не лише матеріальних, але й моральних збитків: і за кількадобове замерзання у власній хаті та кип’ятіння води у мікрохвильовці, і за пошкодження щойно заміненої системи автономного опалення та гарячого водопостачання, і за нерви та час, витрачені на переговори із газовиками-рекетирами та сотнями водіїв, невдоволеними моєю акцією, вимушені суперечки з поліцією тощо…

Юрій Никорак, журналіст

До теми: У газконторі кажуть, що газопровід був аварійним.