Жити в музеї можливо – якщо ти сам його створив, та ще й у власній хаті. 61-річний калушанин Віктор Гулак вже не один рік вишукує старовинні побутові речі. Їх уже стільки назбиралося, що вистачило аж на цілий домашній музей етносу. Він займає велику веранду і немалу сусідню кімнату в будинку Віктора. Там сім’я любить чаювати вечорами, особливо, коли тріщить вогонь у каміні, який господар змайстрував власноруч.

На всю стіну гарними літерами написаний відомий латинський вислів: «Іn vino veritas in aqua sanitas», що перекладається як «Істина у вині, а здоров’я у воді».

«Люди зазвичай знають лише першу частину цього вислову – там, де про вино, – усміхається Віктор. – Я теж люблю добре вино, роблю його вдома. Але у вині можна знайти лише момент істини, а ось здоров’я у ньому нема».

За своє життя чоловік поїздив по заробітках, трохи працював у приміському колгоспі, а після розформування відкрив свою автомайстерню. Окрім цього, ще вміє і любить працювати з деревом, залізом та каменем. Дім збудував своїми руками. «На те все у мене пішло ціле життя», – сміється господар. 

Багато раритетів знайшов у подорожах. Віктор з дітьми багато мандрують Західною Україною, об’їздили всі гори. Причому нічого з тих експонатів не купували: або люди дарували, або валялося як непотріб на горищі чи на складах металобрухту. Як-от давні великі торгівельні терези. Вигляд мали страшезний. Віктор їх відчистив, відпуцував – тепер милують око.

Чого лише нема в його музеї: старовинний програвач, раритетна швейна машинка, залізні праски, всередину яких засипали грань, сторічні гаптовані кептарики і вишиті сорочки, давнє різьблене ярмо для вола, жорна, ночви, в яких і дітей купали, і тісто місили, є цікавий посуд і навіть чесало – пристрій, яким вичісували льон і далі робили тканину.

Також впадає в око бамбетель – розсувна лавка-ліжко. Колись на такому спали. Знімали кришку, стелили солому, а поверх простирадло. «Пам’ятаю, коли малим гостював у діда в селі, теж спав на бамбетелі, – говорить Віктор. – Щовечора дідо піднімав простирадло і кидав у сіно кулак дусту – аби в соломі блохи не заводилися. Тепер дуст заборонений через шкідливість, але тоді того ніхто не знав».

Біля бамбетеля велика гарна скриня, колись таку називали «куфер». Господар сміється, що то альтернатива сучасної шафи-купе.

«А це стародавні дамські сумочки, – усміхається Віктор, показуючи торбинки з очерету. – Трохи схожі на сучасні пляжні сумки».

Біля каміну знаряддя, котрими колись приборкували вогонь у печах: рогач, кочерга, коцюба. Є навіть саморобний дерев’яний пристрій, яким здавна збивали масло і сметану. 

Родзинкою музею Віктор вважає довоєнний чеський сифон для пива, який, до речі, досі робочий – брат подарував, угледів серед якогось непотребу. «Треба вміти бачити такі цінні речі», – усміхається чоловік.

Він каже, жити посеред таких стародавніх експонатів – дуже атмосферно. Енергетика в хаті – особлива. А гостям як подобається! Домашній музей – популярний, гарно спрацювало сарафанне радіо. Приходять подивитися навіть незнайомі люди – Віктор з того дуже тішиться.

Наталя МОСТОВА