Тваринка проживає у родині Кидиків з Рожнятова понад 30 років

Багато у кого черепахи асоціюються з надмірною повільністю, що дійсно властива цим істотам. Але не всі ми знаємо, що черепахи – одні з найдавніших представників тваринного світу нашої планети. Деякі науковці стверджують, що черепахи є майже ровесницями вимерлих динозаврів. Вони, навіть за нашими людськими мірками, живуть в рази довше за нас. Середня тривалість життя черепахи в природних умовах – 150-200 років.

Багато хто тримає вдома тварин. Вони стають не лише домашніми улюбленцями, але й повноцінними членами сімей. Для когось домашні тваринки є розрадою, хтось намагається навчитися піклуватися про інших, а хтось просто не хоче бути самотнім. Тож собаки, коти, морські свинки, папуги, рибки входять у наше буденне життя, а ми натомість віддаємо їм свою турботу і ласку.

Про любов до братів наших менших добре знає сім’я Євгена Кидика з селища Рожнятів, що на Прикарпатті. Понад три десятки років на їхньому обійсті проживає черепаха.

Чоловік добре пам’ятає перші дні, коли йому подарували двох черепах – самку і самця. Тоді (у 90-ті роки) він і гадки не мав, що з ними робити, як їх доглядати. «Інтернету ж тоді ще не було, аби прочитати, що і як, – розповідає пан Євген. – Ми з дружиною влаштовували їм водні процедури, купали. Були ще не досвідчені і переживали, щоб не нашкодити їхньому здоров’ю. Але, на жаль, через деякий час самка померла».

Згодом черепаха стала улюбленицею їхніх дітей. А нині, через три десятки років, вона не лише жива іграшка для онуків, а й справжній друг. Кожен день у родині розпочинається з годування черепахи та догляду за нею.

“Особливо радіють іграм з тваринкою мої онуки – 9-річний Владислав та 6-річна Софійка, – каже пан Євген. – Оскільки цей вид черепахи травоїдний, то діти годують її листям капусти, а ще хлібом. Наша черепаха є хлопчиком і має вагу понад 5 кг. Панцир черепахи є, образно кажучи, її візитною карткою. Для неї це такий собі пересувний будинок і засіб захисту від ворогів. Панцир дуже міцний, тому легко витримує навантаження, що перевищує вагу самої тваринки. Тож дітки, граючись із черепахою, іноді верхи пересуваються на ній.

“Наш улюбленець впадає у сплячку, – зазначив у розмові Євген Кидик. – Від зими до весни всі життєві процеси черепахи сповільнюються: вона в той момент нічого не їсть і не п’є”.

Рожнятівець також жартома зауважив, що черепаха має вже 31 рік і весь цей час завдає їм збитків, бо навесні та влітку поїдає квіти, що ростуть біля будинку. Одного разу вона навіть втікала, проповзла вулицею понад кілометр. На щастя, сусіди її знають, тож піймали і повернули господарям.

Березень – перший місяць весни, це час, коли сонечко поволі прогріває холодну землю. Тому родина Кидиків з нетерпінням чекає теплої, сонячної погоди, аби дітлахи могли винести черепаху на подвір’я, де вона зможе насолодитися променями сонця.

Євген Кидик наголосив, що їхня черепаха – то не лише домашня улюблениця і вихованка, а й член сім’ї. «Тим більше, черепахи – довгожителі і можуть перейти у спадок дітям, онукам і навіть правнукам», – зазначив чоловік.

 

Мар’яна ЛОКАТИР