У своїх 14 років калушанка Софія Паращак уже стала найкращою казкаркою України. Такий титул дівчина недавно виграла у всеукраїнському літературному конкурсі. Обирали з-поміж сотні казок.

Її філософська казка «Метелик, який впивався миттю» також і для дорослих. Там йдеться про два кардинально різні погляди на світ: метелика і мухи. Казки дівчина ще ніколи не писала, тож «Метелик» став її виграшним дебютом. Каже, просто вирішила спробувати щось нове. Вона не знає, як це – не мати натхнення, постійно кипить якимись ідеями.

Софія звикла до перемог. Торік у всеукраїнському конкурсі есе серед старшокласників здобула першість у номінації «За неординарність думок».

Дівчина розповідає, що пише з власного досвіду – перехідний підлітковий період дає багато інсайтів. А найбільше всього усвідомила торік під час весняного карантину. Софія дуже хвилювалася через ситуацію з коронавірусом, а потім зрозуміла, що в будь-якому випадку життя все одно продовжується – як годинник, котрий працює, незважаючи навіть на землетрус: його стрілки й далі рухаються по колу.

Школярка завжди мала образне мислення, навіть на уроках математики. Каже, що вже не раз правильно розв’язувала приклади і задачі, покладаючись лише на інтуїцію або на уяву. «Але математика – то не мій предмет, – усміхається Софія. – Мені до душі писати. Я могла би написати твори для всіх своїх однокласників, і кожна робота була б інакшою – у мене немає проблем з фантазією. Люблю писати прозу, вірші і музику. Якщо якась мелодія дуже сподобається, можу одразу написати слова до неї».

Дівчина вже створила не одну пісню, причому робить це ще змалечку. Каже, тоді писала багато про любов, бо часто мала меланхолійний настрій. А тепер, як пояснює Софія, її ровесники стали геть інші. «Колись ми думали, що песимізм – це круто. А зараз я б сказала, що ми – втомлені оптимісти, – сміється школярка. – Трохи втомлює навчання у ліцеї, бо ж треба весь час тримати високу планку і добре вчитися, але ми знаємо, що все переживемо і все буде добре».

Спершу Софія хотіла присвятити своє життя поезії, лише протягом шостого класу списала віршами грубий зошит. Писала і романи, але це не дуже припало їй до душі, бо там треба робити акцент на сюжеті, а Софія хоче концентруватися на метафорі. Дівчині часто кажуть, що вона пише дуже по-дорослому і по-філософськи.

Був період, кола вона задумала створити рокгурт, але тепер цей стиль її уже не так цікавить. З восьмого класу Софія вивчає музичну грамоту і самотужки опановує професійну програму, де можна записувати власну музику. Мріє створити класну, якісну композицію, яка б запам’яталася людям – мікс хіпхопу і попси. Це один із пунктів у її списку цілей. Щороку Софія визначає для себе десяток цілей – вичитала такий метод у відомого коуча. Каже, це дійсно працює.

Наталя МОСТОВА