Днями
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Розповіли мені вчора цікаву історію – чоловік клявся і божився, що правда. Я схильний повірити: співрозмовник мій жодного разу на брехні не пійманий і особливою фантазією не страждає, а історія чудова. Є в Києві представництво величезної і всім відомої американської фірми, назвемо її “АВС”. Так ось, кілька днів тому в київський офіс «АВС» прийшло розпорядження: компанія влаштовує корпоративне свято мало не в Лас-Вегасі для співробітників-геїв. І від України зажадали геїв для участі. Не менше двох, але не більше п’яти. Співробітники, почувши звістку, напружилися. Менеджмент задумався. Лас-Вегас (чомусь) нікого не обрадував. Але вмілий управлінець завжди знайде рішення, і вихід був знайдений: на свято поїдуть два продавці з найгіршим квартальним результатом…
Якось
СЕРІАЛ
Розповів колега по роботі, далі з його слів.
Випросив у одного приятеля давно обіцяний серіал на 2-х касетах (8 годин), дивилися з дружиною до 2-ї години ночі, бажаючи нарешті дізнатися фінал закрученого сюжету. На найцікавішому місці друга касета обривається. Вранці дзвоню приятелеві і прошу привезти закінчення серіалу, він відповідає, що все там, і закінчення теж. «Як? Касета закінчилась, і більше нічого немає». – «А ти в футлярі подивися, там листочок лежить». Дістаю футляр, дійсно лежить листочок, і на ньому описано закінчення. Точніше, хто вижив, хто загинув, хто за кого зрештою вийшов заміж… Довго я висловлював свої емоції!
Колись
РОЗЛУЧЕННЯ
Флотський екіпаж. Товариський суд. Весь командний склад, замполіт, парторг, інші члени, обрані з числа товаришів по службі. Ситуація складна, виникла загроза. Старпом флагманського заявив: «Розлучаюсь!» (А це вважалося у СРСР неприпустимим…) Замполіт: «Чому розлучаєшся?!» Старпом: «Та курва вона, шльондра». – «Чому ти так думаєш?!» – «Так, я розумію, звичайно, я довго в морі, їй як жінці важко без сексу… Я це розумію, закриваю очі, ніби не бачу нічого, навіть перед поверненням даю телеграму, щоб не застати вдома нікого «зайвого». І зараз дав телеграму, приїхав додому, заходжу, а вона з мужиком в ліжку! Все, не можу, курва вона! Розлучаюся!» Сидять всі, потилицю чухають, сопуть, закурили… Раптом капітан з надією, турботою і вірою в шанс: «Слухай, а може, вона і не курва зовсім, а просто телеграму не отримала?»
І взагалі…
Два канадських лісоруби ввечері сидять у барі і похмуро п’ють віскі.
– Слухай, Джеку, тобі не здається, що ми потихеньку деградуємо? Дивись: наші дні огидно одноманітні. Зранку ми встаємо, одягаємося і йдемо валити ліс, валимо його до вечора, а ввечері йдемо в цей бар, де напиваємось віскі до відключки, потім хтось відносить нас додому, де ми зранку встаємо… і так далі. Тобі ніколи не хотілося якось урізноманітнити наше дозвілля?
– Ти маєш рацію, Бобе. Хотілося, але як?..
– О, я тут погортав журнал, там пишуть, є маса способів. Наприклад, можна в щось пограти. Та ось хоча б у загадки.
– Загадки? Це як?
– Це досить просто. Я загадую якесь слово або, скажімо, поняття, а ти починаєш ставити мені питання, щоб я міг відповідати лише «так» або «ні»: солодке? солоне? їстівне? неїстівне? кругле? квадратне? – і таким чином намагаєшся вгадати, що я загадав. Давай?
– Хм… Ну що ж, загадуй.
І Боб загадав «член лося».
– Я готовий, Джеку. Давай свої питання.
– Та-ак, питання. Ну, ось, скажімо… це їстівне? Точніше, це можна їсти?
– Е-е… Ну, в принципі… в принципі, можна.
– Член лося?!