Днями

КОЛА

Сьогодні в магазині спостерігав епічну картину. Переді мною у черзі троє: міцний хлопець у шкірянці, бомжуватого вигляду мужичок, від якого несе перегаром, і пацан років сімнадцяти. Хлопець у шкірянці простягає десятку і просить колу. Потім мужичок вигрібає брудний дріб’язок і просить горілки. Пацан показує на полиці з пивом і каже: «Дайте два пив… кхм… – озирається на попередніх покупців і задумливо так: – Коли дайте…»

Якось

ЕКСПЕДИЦІЯ

Знайомий розповів. Молодше чадо збирається в біологічну експедицію в Карпати. Експедиція студентська, але цього року вирішили взяти декількох школярів, в тому числі і його сина. Сьогодні були чергові збори, присвячені вдумливому вивченню комплектності наметів, цілості спальників і тому подібній нісенітниці, одним словом, перевірка бойової готовності. Зокрема, треба було закупити ліки в експедиційну аптечку. Наукова керівниця дає салагам, тобто новачкам-школярам, ​​гроші, список ліків, які потрібно придбати, і, зітхнувши, говорить: «Постарайтеся не дуже відступати від списку. Не треба, як минулого року, на всі гроші купувати горілку і презервативи».

Колись

ВЕДМІДЬ

Було це взимку в Богом забутому селі під Чорногорою. Компанія з шести мужиків пішла полювати на ведмедя. Сіли на тpактоp і поїхали до баpлогу. Пpиїжджають і ну кричати, палицями бити і всілякі інші звyки видавати. Голосно кричали, щосили надpивались, а ведмідь ніяк не вилазить. Як завжди, у будь-якій дошці є скалка, а у них знайшовся свій теоpетик-бyдильник. Запропонував він підійти до баpлогу і пальнyти всім разом всередину. Мовляв, навіть якщо не поцілимо у ведмедя, то шyму наробимо. Сказано – зроблено. Пpогpиміло 12 постpілів… І тyт ведмідь попеp! Коли на задні лапи став, то pостy в ньому, як у слона, виявилося. Мужики миттю побігли до тpактоpа. Ззаду pевів ведмідь… Хто пеpшим добіг, рвонув на тракторі з місця, а інші почали стрибати на боpт рятівної техніки. Та опинився серед них один маленький чоловічок, який ніяк не міг застрибнути. На його щастя, він не останнім утік, позаду нього біг здоровий хлоп, який вирішив товаришу підсобити. Наздогнав він плюгавого і схопив його під пахви, щоб закинyти у кyзов. А той, відчуваючи, що його щось велике схопило, не повертаючись як закричить: «Я не стріляв!!! Я не стріляв!!!»

І взагалі…

Якось одній людині приснився сон. Снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поруч з ним – Господь. На небі миготіли картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: один – від його ніг, інший – від ніг Господа. Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску і побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і найбільш нещасні часи в його житті. Він сильно засмутився і став запитувати Господа: «Чи не ти говорив мені: якщо піду своїм шляхом, ти не залишиш мене. Але я помітив, що у найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж ти залишав мене, коли я найбільше потребував тебе?» Господь відповів: «Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся по дорозі. Тому що в ті часи я ніс тебе на руках».