Двоє братів із Калуша, 18-ти і 14-ти років, створили мінімануфактуру з переробки скляних пляшок. Хлопці створюють із використаних пляшок склянки, вази, свічники і навіть мильнички. Але щоб ідея запрацювала «на повну» і з хобі перетворилася на масштабну екоініціативу, потрібні кошти на обладнання та приміщення. Гроші і підтримку калушани шукають на Спільнокошті.
Мануфактура нині розміщена в одному із гаражів у районі вулиці Рубчака у Калуші. Це сімейний гараж, який родина виділила хлопцям для виробництва.
Всередині все закладено пляшками: вони у коробці, у сумці, у шафі… На етажерці стоять наполовину готові склянки – вони пройшли кілька перших етапів виробництва. Готової продукції наразі практично немає, адже хлопці геть усе продали на благодійному ярмарку.
Генератор ідей
«Ми йдемо із братом системно: беремо один-два ящики пляшок і спочатку робимо один процес. Потім наступного дня – інший процес», – розповідає Олег Кіндрацький.
Йому 18 років, виглядає втомленим. Щойно прибіг із радіоефіру, а перед тим була робота. Олег працює з 15 років. Заробивши грошей, хлопець зміг їх потім вкласти в обладнання для переробки скляних пляшок.
«Я побачив цю ідею в одній із соцмереж. Вона була унікальна й оригінальна. Саме тому привернула мою увагу», – каже хлопець.
Олег обговорив ідею із Денисом. Брат – на 3,5 року молодший, але підтримує всі проєкти.
«Так склалося, що з друзями, з якими я раніше проводив багато часу, зараз не спілкуюся. Переважно усе обговорюємо з Денисом», – каже Олег.
sklyanka_lab http://surl.li/xnxf – то не перший проєкт братів. Раніше вони займалися фотографією і навіть планували перетворити захоплення на бізнес. Адже їхня ідея для Калуша була унікальною.
«Ми щоразу намагаємося знайти свою нішу. Шукаємо щось неординарне, цікаве. В нас були не просто фотосесії – ми фотографували на плівку і «під плівку», а відеозйомку робили на старі касети. У Калуші таким ніхто не займається. Ми вибирали собі щось особливе, але воно «не пішло», – розповідають брати.
Перед тим була ідея створення виробництва і доставки фрешів. А з березня Олег і Денис взялися за переробку скляних пляшок.
Пляшки збирали на смітнику
Олег навчається у Калуському коледжі культури і мистецтв, він музикант. Денис – школяр. Спочатку хлопці організували виробництво у себе вдома.
«Щовечора я виходив з собакою гуляти і обходив найближчі смітники – збирав пляшки. Приносив їх додому, і ми їх мили. Пляшки, звісно, тхнули спиртним, найчастіше – пивом. Цей запах розносився по всій квартирі».
Спочатку постало питання інструмента, адже його потрібно було виготовити самотужки. Три «пробні» зразки хлопці спалили, але врешті їм вдалося. Зробили пристрій, яким колють пляшку. Це спіраль, яка нагрівається. Потім – механізували процес шліфування.
«Спочатку – надріз, – пояснює Олег процес виробництва склянки. – Потім на нитці нагріваємо місце надрізу, утворюються мікротріщинки і пляшка сколюється. Далі – шліфування. Потім обробляємо гравером. І в кінці треба зашліфувати руками. На одну склянку йде приблизно 30 хвилин. Продаємо її за 65 гривень. Це найменша ціна серед усіх відомих нам майстерень».
Поки Олег розповідає, то встигає виготовити одну склянку. Увесь процес – строго у респіраторах. Адже скляний пил, який утворюється в процесі виробництва, осідає у легенях і не виводиться. При шліфуванні хлопці додають води, аби пилюки утворювалося менше. Відходи від пляшок, які залишаються після виробництва, хлопці акуратно складають у великі коробки – окремо темне і світле скло. Коли набереться тонна, тоді планують здати їх на спеціальну переробку в Івано-Франківську.
Також із пляшок калушани виготовляють свічники та заливають туди натуральні воскові свічки. Парафін не використовують, бо це хоч і дешево, але не екологічно. А натуральний віск ароматизують ефірними маслами.
Проєкт хлопців запрацював після того, як про них заговорили місцеві ЗМІ. Піковий інтерес тривав кілька тижнів, а потім пішов на спад. Олег каже, щоб підтримувати цікавість до скляної мануфактури, потрібне якісне просування у соцмережах. А в хлопців – старі телефони, які не «тягнуть» якісних зйомок.
«Наші вироби найчастіше замовляють калушани. Є вони вже і у Львові та Києві. Найбільше замовлення зробила киянка Андреа Кардаш, яка довідалася про нас від наших друзів», – каже Олег.
Калушани найбільше питають за свічками. А буває, приносять свої пляшки, з яких просять щось виготовити. Найчастіше це вази.
Хлопці й самі збирають якісь цікаві пляшки, а вже потім думають, що з них можна зробити. У колекції Олега і Дениса уже є кілька таких екземплярів: це пляшки нестандартного розміру або з цікавими візерунками. У мануфактурі це зберігається вперемішку зі старою цеглиною зі старої калуської друкарні та дорожніми знаками, які хлопці підібрали на смітнику під час ремонту одного з найбільших калуських супермаркетів.
Поки Олег говорить, Денис займається пляшками. Їх вже зараз калушани самі звозять у майстерню братів. Денис не любить, коли Олег роздає склянки, адже в них хлопці вкладають багато роботи. А от за допомогу залюбки дарують свої витвори.
З малого до великого
Від березня Олег та Денис встигли переробити близько 400 пляшок. Крім того, вони провели публічні майстер-класи на вікенді від FESTrepublic у Львові, стали учасниками благодійного ярмарку та Міжрегіонального фестивалю ретроавтомобілів “Ретро смак”.
І вже практично в останній момент заскочили у грантовий проєкт міжнародного фонду «Відродження». Заявку на грант їм допомогли написати у міській раді. А тепер їхній проєкт – на Спільнокошті. І буде він реалізований чи ні – залежить від того, наскільки прихильники готові його підтримати гривнею.
«А ти знав, що скло розкладається близько 1000 років, а за даними Стенфордського університету, скляна тара займає перше і друге місця за рівнем токсичності, а пластикова – третє? – йдеться в описі проєкту. – Ми – sklyanka.lab – два брати, які вирішують цю проблему на локальному рівні, адже в нашому місті немає станцій переробки склотари, а все сміття, не сортуючи, відвозять на звалище лежати невизначений термін».
Згідно з умовами конкурсу, за 100 днів брати мають зібрати 100 000 гривень. Тобто орієнтовно щодня по 1000 гривень. І якщо вони вкладуться у відведений термін, фонд «Відродження» подвоїть суму коштів.
Підтримати проєкт може кожен і – на будь-яку суму. За кожен переказ передбачені подарунки.
Гроші брати планують використати на розширення виробництва та збільшення кількості перероблених пляшок. Також вони планують проводити майстер-класи й екоакції зі збору склотари.
Але основна сума буде витрачена на закупівлю обладнання. А це муфельна піч (42 000 гривень), шліфувальний верстат (9 500 гривень), гравер + розхідні матеріали (2 135 гривень), піскоструй (8 642 гривні), шуруповерт (6 223 гривні).
На сьогодні 43 доброчинці перерахували на реалізацію проєкту 5 636 гривень. Якщо у відведений час гроші не будуть зібрані, усі пожертви повернуться на картки доброчинців. Щоб підтримати проєкт, потрібно перейти за посиланням http://surl.li/xnxd та натиснути кнопку «фондувати». Далі – обрати суму внеску та сплатити.
А що в перспективі?
На переробці скляних пляшок хлопці вирішили не зупинятися і вже подали проєкт на бюджет участі. У проєкті передбачено створення навчально-сортувальної станції в одному з комунальних приміщень міста. Адже у місті є багато людей, які – за свідомий спосіб споживання. Але при цьому вони не знають, як правильно сортувати або куди дівати відсортоване, щоб воно знову не потрапило у спільний ящик і – на полігон.
Оксана ПІЛЯНСЬКА