Днями

ПАВЛИК

Розповім історію, яка трапилася з моєю подругою багато років тому. Тоді Катя познайомилася з хлопцем і привела його до нас в компанію на чийсь день народження. Мовчазний хлопчина, років на 5 старший від нас, вона відрекомендувала його Павликом. Він потиснув усім руки, і з тих пір ми періодично перетиналися на всяких застіллях, концертах – словом, спілкувалися помаленьку. Трохи дивно було, що Павлик не відгукувався ні на Павла, ні на Пашу, ні на інші похідні від імені, але ми звикли: Павлик – то й Павлик. Тим більше у нас серед знайомих була Наталія, яка хотіла, щоб її кликали Тая, і Дарина, яка впадала в істерику, якщо її називали Даша, – можна було тільки Дарина, Дарва і ще там якось на Д, не пам’ятаю вже. Минуло близько чотирьох місяців, Катя з Павликом вирішили одружитися, відстояли чергу у РАГСі після новорічних свят і подали заяву. Через якийсь час ми отримали запрошення на весілля Катерини і Дмитра. Ми їй дзвонимо і цікавимося, куди подівся Павлик. А вона відповідає: «Уявляєте, я тільки в черзі дізналася, що Павлик, виявляється, – це його прізвище. А звати його Дмитро. Дмитро Степанович Павлик». Блін, ми кілька місяців називали хлопця на прізвище, незручно вийшло.

Якось

ІЛЛЮШКА

Детектив. Історія сталася в Павлодарі. Мама залишає доньку п’яти-шести років вдома саму і йде в магазин, наказуючи нікому не відкривати двері. У цей час внизу в під’їзді стоять два грабіжники, які пасуть цю квартиру вже кілька днів і вичікують зручного моменту. Нарешті вони бачать, що господиня пішла, і швиденько піднімаються наверх. Для перевірки дзвонять у двері, і далі відбувається діалог:

Дитина: Хто там?

Грабіжники: Батьки вдома?

Дитина: Ні.

Грабіжники: А ти сама?

Дитина: Ні.

Грабіжники: А з ким ти?

Дитина: З Іллюшкою.

Грабіжники: А йому скільки років?

Дитина: Три рочки.

Грабіжники, задоволені, швидко відмикають двері, і… їх зустрічає Іллюшка – трирічний дог. Не знаю, правда це чи ні, але, як мені говорили, одному з грабіжників дісталося дуже сильно, а другий стояв у кутку, боячись поворухнутись, поки не приїхала поліція.

Колись

ЗУСИЛЛЯ

Австралієць Ден Міллер провів в позі упору 5 годин, щоб втримати ніс над водою, притиснутий тритонним екскаватором. Коли він проводив роботи у наповненій водою дамбі в містечку Шарлот Бей за 280 км від Сіднея, обрушився берег і його тіло опинилося під горою металу. Ден зумів впертися в дно руками і підняти голову, щоб вдихнути. Але коли 45-річний Міллер спробував підняти всю голову над водою і витягнути тіло, він тільки ще глибше застряг. Після цього він припинив спроби вибратися самостійно і прийняв рішення чекати допомоги. Час від часу він повертав голову і кричав, сподіваючись, що хтось почує. Утримати голову над водою йому допомогли уроки йоги, якими він іноді займався з дружиною і дітьми. Крики почув сусід за 500 метрів від місця події. Він і зробив перші знімки, покликав на допомогу рятувальників. Тим довелося вирити яму під тілом Міллера, щоб його витягнути, тому що підняти екскаватор за допомогою техніки було неможливо. Дружина Міллера Сайма написала на Facebook: “Йому допомогли буквально тільки сила духу і бажання вижити. А також те, що він у добрій спортивній формі, сильний і здоровий. Це зовсім не везіння. Легендарні зусилля легендарного чоловіка”. Сам легендарний чоловік говорить, що йому допоміг сімейний жарт: “Я пообіцяв дружині, що не помру раніше за неї. Тому я повинен був стримати обіцянку”.