Тепер захищати Ющенка – все-одно шо добавляти стразів в унітаз Януковича («ці дупи ніколи не срали»?). 
Але оскільки Ющенка, як прокаженого, вже відганяють всі, можна собі дозволити ложку дьогтю в солодку бочку ющенконенависництва, особливо після категоричної умови Томенка про виключення Ющенка з Нашої України, або самої Нашої України звідусіль. Хоча все складається так, що двом-трьом опозиціям подолати таку монолітну владу буде значно важче, ніж одній, тобто не можна дати розбігтись очам виборця, а мова умов недієва, як все умовне, словесні відкати робити тепер важче навіть, ніж грошові. 

Даний йому карт-бланш Ющенко заповнив щезаючими чорнилами, в кінці-кінців з того всього залишився лиш бланш. Але в газовому конфлікті інтересів ВЮ зберігає таки послiдовність, газове питання було основною причиною конфлiкту у його стосунках з ЮТ з самого початку, а на своє незнання ціни на газ він, як кинута дитина, жалiвся в ті дні навіть журналістам.
Ну не мiг ВЮ раптом стати прихильником тих домовленостей, противником яких вiн був всю дорогу.

Тобто схоже, що провина Юща в цiй ситуації одна: зараз цими показами вiн працює на ворога. Але інакше свідчити він не може, i свідчити він не хотів взагалі, і вiд появи в судi нiби-то й ухилявся. Як вмів? 
Та й кримінальної статтi для ЮТ його свідчення в судi не створюють, а прямо говорять більше про її перемовницьку негнучкiсть, а якшо й справдi 100$ нацiнки – це була складова вiдкатiв чи лiвих прибуткiв, то чому б за це колись i не повiдповiдати (тільки не перед судом мародерів, звичайно)?

У 2004-му ми не терпіли Корчинського, який постійно закликав “нiколи не обирати бухгалтера”. Вiн виявився правий, але тодi це працювало на Януковича.
Зараз в тій же ролі гравця на Януковича опинився сам бухгалтер. Він, звичайно, має своє колабораціо, але апелює воно до не меншого колабораціо ЮТ. Що повинно стримувати Ющенка від «об’єктивності» показів (в його розумінні) після того як БЮТ зневажливо не пускав його в зал Верховної Ради для щорічної доповіді, ніби висміяного мазуріка (а акапельне підсміювання Путіну, в спину Ющенку, не було “судом над Помаранчевою революцією”? Чи не Путін був її запеклішим ворогом, ніж навіть Янукович?). 
Рішучій і прудкій ЮТ, з хитро сплетеною косою, звичайно, було нестерпно працювати під неповоротким титаніком ВЮ, що, здавалось, виходив з летаргії лише на літургії (титанічнішим за Ющенка може стати лише Яукович, котрий вже почав запаювати свою посаду у вакуумний пакет Межигір’я, шоб надовше хватило).

А для ЮТ і ВЮ влада виявилась горою Фавор, хмільним “преображенням”, під час якого коло кожного месії чудотворно з’являються свої Мойсей та Ілля: в кого – Путін, в кого – Фірташ. І діє на них це “преображення” за всіма канонами зп’яніння: розв’язність, агресивна викличність, ігрова шулеруватість, які
витісняють інстинкт збереження перспективи, в тому числі нашої.