Американський стаффордширський тер’єр – одна з небагатьох порід, щодо якої існує дві протилежні думки: одні захоплюються цим красивим собакою, вважаючи його надійним супутником, інші ж бачать у ньому агресивну істоту, якій не місце біля людини.

Амстафф – дуже відважна порода, причому її відваги не слід плутати з агресивністю. Навпаки, справжня відвага полягає в холоднокровній здатності правильно оцінити загрозливу ситуацію і адекватно на неї прореагувати. Такий собака має особливо високий поріг дратівливості й не дозволяє вивести себе з рівноваги, що перетворює його в надзвичайно приємного супутника, дійсно здатного відрізнити справжню загрозу від помилкової.

Американський стаффордширський тер’єр чуйно реагує на волю і бажання господаря. Про його вірність і відвагу, розум та інтелект, любляче серце ходять легенди. Чому ж вийшло так, що як тільки собаки цієї породи потрапили в нашу країну, звичайне незнання специфіки утримання та виховання вилилося в осуд породи, і у людей сформувалася нав’язлива вимога стерти з лиця землі всіх булів і стаффордширських тер’єрів? Кажучи про “фантастичну агресивність” даних собак, слід сказати правду: наприклад, у пітбулів злостивість спрямована на собаку-суперника по бою (в ході виведення геймових пітбулів, агресивно налаштовані проти людини тварини вилучалися з розведення і знищувалися – це робилося для того, щоб у рингу собак можна було розводити голими руками). У розведенні ж стаффордів із 30-х років ХХ століття остаточно виключаються якості “бійця”. Не варто забувати, що величезна гілка амстаффів виводилася в США як «фермерська собака» в повному сенсі цього слова і до боїв ніколи не мала ніякого відношення. У фермерів викликала відразу сама ідея собачих боїв, вони захоплювалися інтелігентністю, безстрашністю, прихильністю і розумом цих собак. Отож говорити про небезпеку для життя власників і оточуючих від цих порід, в цілому, просто неграмотно. У будь-який породі зустрічаються особини з підвищеним ступенем агресивності, цей фактор безпосередньо залежить від спадковості, середовища проживання конкретної собаки, її виховання. Науково доведено, що поведінка собаки взаємопов’язана з особистими якостями її власника. Кожну собаку абсолютно будь-якої породи можна розтравити, для цього потрібно, в першу чергу, бажання самого господаря.

Американський стаффордширський тер’єр – це краса, грація, врівноваженість і здатність до навчання. Чому ж можна навчити стаффорда? По-перше, як і будь-яку іншу породу собак – слухняності. Крім цього, він чудово навчається слідовій та пошуково-рятувальній службі, також стаффи стають поводирями сліпих і рятувальниками на воді, використовуються в МНС і підрозділах ФСБ. А ще, як і всі «земляні» тер’єри, стаффи відмінні щуролови, чудово тестуються мисливцями за кров’яним слідом. Спортивним людям із таким тер’єром можна зайнятися щоденними пробіжками або їздою на велосипеді, плаванням влітку. Для стаффорда також підійдуть аджиліті і обідієнс. Загалом, все це для тих, хто любить рухливість і спорт. Амстафф, втім, як і будь-який інший тер’єр, повинен вести активний спосіб життя, а не лежати на самоті на дивані. Власник американського стаффорширського тер’єра за умови грамотного вирощування і виховання, що відповідає особливостям породи, знаходить у стаффорді вірного друга і улюбленця сім’ї, отримує від спілкування з собакою справжню насолоду, не створює проблем навколишнім і, як правило, надалі заводить таку ж породу собак: невибагливу і зручну через середні розміри (висота в холці за стандартом – до 48 см), коротку шерсть та відсутність запаху, різноманітність окрасів, що дозволяє зробити вибір на свій смак. Собаки цієї породи, як правило, мають гарний апетит і невибагливі в їжі.

На фото : американський стаффордширський тер’єр Diamond Black Art of Staff, Чемпіон України та Болгарії (власники Сидоренко І. та Мухіна А., м.Київ)

Інформація надана Івано-Франківським осередком
Кінологічної спілки України «Станіславів»,
www.dog-if.at.ua