ДЦП і рак печінки – занадто багато боротьби для п’ятирічної дитини. Евеліна Гладій зі Снятинщини тримається, як боєць. Трохи злиться, що не встигає так швидко ходити, як інші дітки, але медики дають гарні прогнози. Лиш потрібні гроші. Курси реабілітації роблять дива з дівчинкою, головне – не переривати їх.

Поки Марія Гладій була вагітна третьою дитиною, їй довелося добряче нанервуватися. Поховала маму – та лягла і не встала, через місяць свекруха захворіла на рак, далі була виснажлива боротьба з чиновниками.

Річ у тім, що чоловік Марії отримав важке поранення на війні, заробив собі неоперабельну пухлину, яка досі спричинює епілептичні напади, зі своєї бригади він єдиний, хто дивом не потрапив в «Іловайський котел». Довго лікувався по військових шпиталях. Але посвідчення УБД йому відмовлялися оформити, відмахуючись безглуздими відписками.

«Скільки порогів я оббивала, – розповідає жінка. – Знаєте, як комбат мені сказав? «Дякуй Богу, що він живим вернувся, і йди звідси. Ще раз сюди приїдеш, своїми ногами не підеш».

Більше року сім’я принизливо доводила по всіх інстанціях, що чоловік справді воював. Крига скресла, коли втрутився народний депутат. Просто пощастило, бо то було якраз напередодні виборів.

Комбат телефонував Марії уже з вибаченнями. Посвідчення УБД видали через тиждень. А через три дні народилася Евеліна.

Міцний горішок

Дівчинка стала ранньою пташкою, яка завчасно попросилася на цей свій. Шестимісячне немовля вагою всього 870 грамів та зростом 36 сантиметрів неабияк налякало медиків пологового. Хоча малятко одразу почало самостійно дихати. Щоправда, лиш кілька годин, потім дівчинку підключили до апарата штучного дихання.

Лікарі одразу сказали охрестити дитину. Якраз припало на Великодню п’ятницю. Під час хрещення дали ім’я Богдана, а в паспорті записали Евеліною – мама мріяла саме так назвати донечку.

«До речі, з грецької «Евеліна» перекладається як «міцний горішок», – усміхається Марія. – Десь так воно і є». 

Вже у три тижні в дитини діагностували ДЦП. «Але наш педіатр завжди казала, що Евеліна буде дуже розумною дівчинкою, – говорить мама, – і аби я вже вчилася нею керувати, а не навпаки». 

Дитина дуже повільно набирала вагу. Батьки всі суміші перепробували, якось навіть зі США замовили пляшечку за вісім тисяч гривень. Як виявилось, у дівчинки просто неправильно були розміщені органи – засвоювалося тільки 40 грамів їжі. З’ясували це аж у реанімації, коли стан був критичний. Зробили операцію – все поставили на місце.

Через рік у малечі виявили пухлину в печінці. Казали, що доброякісна. Але трохи згодом, під час планового контролю побачили, що насправді пухлина злоякісна. Третя стадія. Ніхто не розумів, чому навіть під час МРТ нічого не було видно.

Почалася хіміотерапія дуже важкими препаратами. Півтора року Марія з донькою не були вдома. Жили у лікарні.

«Саме там я усвідомила, як мало треба людині для щастя, – каже мама. – У малої аналізи стали на крихту кращі, а я вже літала від радощів».

У жовтні буде два роки, як в Евеліни ремісія.

Дівчинка – бойова

Попри це, дівчинка продовжує регулярно проходити реабілітацію в Борисполі. Адже ДЦП нікуди не подівся. Завдяки частим курсам Евелінка значно підросла, нарешті погладшала, сама плаває і їсть, ходить, хоч і з допомогою, але головне – інтелект збережений. Намагається все сама роботи. Тяжко, повільно, але сама.

Евеліна бачить, що має проблеми з тілом, і дуже злиться через це, плаче. Якось додому приїхали гості з маленькою дівчинкою. Та бігала, стрибала, а Евеліна за нею не встигала, почала нервуватися: «Мамо, я не хочу бавитися з дівчинкою. Йдемо до хати, буду дивитися мультики».

Вона дуже любить малювати, писати літери, ліпити з пластиліну звіряток, а ще намагається самостійно одягатися, допомагати мамі та братам. Щоправда, все це їй вдається надзвичайно важко. Але дівчинка – бойова, вміє постояти за себе і добитися того, чого хоче.

«Ми ніколи не робили різниці між синами й Евеліною, – розповідає Марія. – Не виховуємо її як особливу, як принцесу. Рано чи пізно донька опиниться в реальному, дорослому світі, і ми хочемо, аби вона легко змогла там орієнтуватися, аби жила без претензій до цього світу».

Звикли без грошей

Реабілітації дуже помічні для дівчинки, роблять справжні дива з дитиною. Лікарі кажуть, щонайменше ще два роки обов’язково потрібно проходити ці курси. Вісім разів на рік.

Один курс досі коштував 24 тисячі гривень. А ще ж потрібні гроші на проживання, їжу. На один курс гроші виділяє держава, решта – власними силами. Від минулого року сім’ї допомагає БФ «Ти – Ангел».

«Я вже настільки звикла, що в хаті немає грошей, постійно на щось не стає, – каже Марія. – Ми якось пробували самі писати в соцмережі про допомогу для Евеліни, але люди мало відгукувалися. За півтора року назбирали тільки 27 тисяч».

Після того, як чоловік повернувся з війни, життя сім’ї стало догори дриґом. До мобілізації він займався бізнесом, заробляв непогані гроші. А потім зі здоров’ям стало геть зле. Більшість друзів кудись позникали. «Не знаю, чому так, – каже Марія. – Може, думали, що ми будемо випрошувати якусь допомогу. Війна показала, хто є хто».

Все одно вдома мусять тримати господарку: худобу, город. Стараються крутитися, аби мати за що жити. Марія не може піти на роботу, бо весь час коло Евеліни. Чоловік має другу групу інвалідності. У хаті ще двоє старших синів. Пенсії, яку отримує чоловік та донька, ледь вистачає на найнеобхідніше.

Зараз сім’я у дуже скрутному матеріальному становищі, яке ставить під загрозу подальше лікування дівчинки. «Ми самостійно вже не в змозі оплачувати реабілітацію Евеліні, – каже Марія. – Чесно». 

Наталя МОСТОВА

P.S. Реквізити для надання допомоги: отримувач: БО “БФ ТИ – АНГЕЛ” р/р: р/р: UA43 336677 00000 26000060398106 КОД (ЄДРПОУ): 36321738 Отримувач: БО “БФ ТИ-АНГЕЛ” Банк отримувача: ПриватБанк Призначення платежу: благодійна пожертва на лікування Гладій Евеліни.