Важко знайти іншу мініатюрну породу собак, яка може зрівнятися з йоркширським тер’єром своєю красою і відважністю. У всьому світі менш, ніж за сто років йорки завоювали серця мільйонів людей. Крихітний розмір собачки, доброзичливий характер і в той же час надзвичайна сміливість дозволяють брати її з собою всюди – на прогулянку, в гості, у подорож. Він віддано стежить за кожним рухом господаря, відчуває його настрій і готовий примчати на перший заклик та втішити. Крихітка йорк не завдасть клопоту літнім людям і не образить дитини.

Йоркширський тер’єр є результатом схрещування різних типів тер’єрів Британських островів. Сьогодні, коли «кишеньковий» йорк з обов’язковим бантиком на голові з’являється на екранах телевізора як аксесуар білявок, коли за ним закріпився імідж гламурної і розпещеної породи, важко повірити, що головну роль у виведенні йоркширського тер’єра зіграли бідні ткачі Англії і Шотландії. Їх вірними супутниками стали тер’єри, які були трохи більші за розміром за тхорів, з шерстю середньої довжини, сіро-синього кольору з золотисто-рудими грудьми. Вони були навчені полюванню у норі, ловлі кроликів, щурів та інших дрібних тварин. В той час ці тер’єри ще не були улюбленцями багатих людей. Їх господарі належали до найбідніших верств населення, яким потрібна була невеликих розмірів собака як вірний помічник не тільки для ловлі щурів, але і для полювання на дичину. Собака повинна була мати такі розміри, щоб у разі необхідності її можна було сховати разом зі здобиччю у невелику сумку. З часом чарівний довгошерстий собачка привернув увагу представників найбагатших класів Англії. Відважних крихіток носили в кишенях сюртуків, охороняючи себе від довгих пальців численних кишенькових злодіїв. Популярність маленького компаньйона дуже швидко зростала. Він став улюбленцем багатих дам, стараннями яких з шотландського собачки – мисливця на щурів – шляхом ретельного відбору та підбору пар був виведений собака, який зберіг свій вигляд і до сьогодні.

Часто власники підтримують у своїх собак гігієнічну коротку стрижку, насолоджуючись спілкуванням з ними та їх кмітливістю. А виставковим собакам, щоб зберегти максимальну довжину шовковистої шерсті, накручують її на спеціальні паперові папільйотки і на прогулянку одягають їх в комбінезони. Приблизно раз на 10-15 днів собаку потрібно купати. Потім шерсть обробляють маслами і знову закручують в папільйотки. Шерсть у цієї породи повинна бути шовковистою і блискучою. Кожен день собачку потрібно причісувати. Якщо цього не робити, то шерсть може збитися у ковтуни, які потім буде майже неможливо розчесати.

Якщо Ви все зважили і на сімейній раді вирішили все-таки придбати вихованця цієї породи, то ніколи не пошкодуєте про це. Навпаки – всі, хто придбав одну таку собачку, пізніше зазвичай набувають їй пару, а може, і більше. Їх часто утримають по декілька, і вони бігають по дому дружною веселою зграйкою. У цій породі Ви знайдете все: і задоволення від спілкування, і взаєморозуміння, і надзвичайну кмітливість, і сміливість.

Інформація надана Івано-Франківським осередком
Кінологічної спілки України «Станіславів»,
www.dog-if.at.ua