Днями

ТРАСА

Турецька будівельна компанія (яка виграла тендер на ремонт траси між Києвом і Харковом) повідомила про страхову подію. Справа була ось у чому. Як і належить, вони зірвали старий асфальт, зробили нову подушку, поклали поверх новий асфальт на одній з ділянок дороги, відремонтували старий пішохідний міст над дорогою і взялися перевозити будівельну техніку на новий відрізок ділянки ремонтних робіт. Все було чудово до того моменту, поки не почали перевозити на причепі екскаватор. Ніхто й не міг подумати, що невеличка дрібниця може стати причиною збитку, попередньо оціненого в півтора мільйона гривень. Виявилося, що після ремонту дороги та мості вони акуратно повісили старий знак (висота прольоту 5 метрів) але забули, що товщина дорожнього покриття збільшилася. І ось цей екскаватор, який проїжджав з великою швидкістю (а який турок не любить швидкої їзди?) повністю зніс увесь міст, який, в свою чергу, обрушився не лише на дорожезний екскаватор, а й на нову дорогу.

Якось

АЛАХ АКБАР

Розповідав приятель. Він студент одного з московських вишів, до якого від метро студенти їздять на громадському транспорті, тому в автобус потрапити нелегко. Сталося це взимку, студенти поверталися додому – а їх ціла орава, відповідно, вони відразу зайняли весь автобус. Підходить до зупинки хлопчина кавказької зовнішності, гасить сигарету і намагається втиснутися в автобус. Після невдалої спроби він, не довго думаючи, знімає з плечей рюкзак і з вигуком “Алах Акбар!” закидає його в автобус. Люди, налякані загрозою вибуху, з лементом вибігають з автобуса, всередині залишаються найсміливіші. Хлопець заходить в автобус, піднімає рюкзак, обтрушує його і сідає на вільне місце. Хвилини через дві люди зрозуміли, що вибуху не буде, і знову сіли в автобус (правда, не всі ризикнули повернутися). P.S.: В автобусі був також міліціонер, але після того, як всередину полетів рюкзак, він зник, і більше його ніхто не бачив.

І взагалі…

Одного разу безробітний прийшов на співбесіду в компанію «Microsoft» влаштовуватися двірником. Відділ кадрів поставив йому низку запитань і в кінці розмови попросив залишити е-мейл для зв’язку.

– Який е-мейл?! – відповідає чоловік. – У мене й комп’ютера немає…

– Тоді ми не можемо вас працевлаштувати, ви не існуєте віртуально, – відповіли йому.

Засмутився хлопець, в кишені останніх 20 гривень, що робити? І тут його осяває думка. Він іде на ринок, купує кілограм яблук і починає ходити по домівках і пропонувати ці яблука. Через кілька годин він подвоїв свій капітал. Потім закупив ще яблук, і знову вдало їх продав. У той день він заробив 200 гривень і зрозумів, що з таким доходом можна жити. Щоранку він ходив на ринок, купував яблука і продавав їх по домівках. Так через деякий час він купив машину, потім відкрив фірму з постачання яблук, а за декілька років уже володів мережею продуктових магазинів. І от якось він вирішив застрахувати своє життя і життя своєї родини. Поговорив зі страховим агентом, і той попросив його насамкінець залишити свій е-мейл. А підприємець, як і багато років тому, каже:

– Та немає в мене е-мейла, і комп’ютера немає, не потрібно мені цього…

– Не може бути! – здивувався агент. – Ви багатий, у вас такий бізнес – і навіть е-мейла нема! Тільки подумайте, яких висот ви б досягли і ким би ви стали, якби у вас він був!

– Я став би двірником у «Microsoft», – відповів підприємець.